Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Не дуже довго обдумуючи план п╕дходу до розмови, Славко, пам'ятаючи про небайдуж╕сть Вовки-комсомольця до кр╕пких напо╖в, купив пляшку найкращого коньяку, який т╕льки можна було знайти в ╖хньому сел╕, тобто в магазин╕ Володькиного ж батька, ╕ "п╕д'╖хав на гнил╕й коз╕" до Володьки. Благо, приводу шукати довго не треба було - як т╕льки Володька побачив пляшку, в╕н сам нестямився, як страшенно захот╕в поговорити з╕ сво╖м "старим приятелем".

- Розум╕╓ш, Володю, - говорив Славко, коли вони ввечер╕ вдвох, зручно влаштувавшись в уже зачиненому магазин╕ Володькиного батька, встигли пропустити по дв╕ чарки, хоча сам Славко т╕льки робив вигляд, що пив, виливаючи вм╕ст чарки п╕д ст╕л, - розум╕╓ш, я от зак╕нчую школу ╕ все, вперед, так би мовити, штурмувати фортецю дорослого життя. А воно тепер якось не дуже зрозум╕ло зараз все стало. Ран╕ше було все ясно, зак╕нчу школу, якщо й не з золотою медаллю, то з в╕дм╕нним таки атестатом, отримаю класну характеристику - ╕ все, вважай ╕ кар'╓ра, ╕ житт╓вий добробут у тебе в кишен╕. А тепер що? Розбите корито. Катастрофа. Думав я оце соб╕, думав, та й надумав, п╕ду до братк╕в проситися, в, так би мовити, ╖хн╕й б╕знес. Будемо стригти оцих наших новоявлених нувориш╕в, всю оцю вчорашню ╕дейно-парт╕йну брат╕ю, яка будувала-будувала комун╕зм, а пот╕м раптом - хоп - оголосила перемогу кап╕тал╕зму ╕ захапала все, що нажите потом ╕ кров'ю наших батьк╕в ╕ д╕д╕в...

- Рекетом вир╕шив зайнятися, - не дав йому зак╕нчити свою промову Володька. - Ха, оце тоб╕ так зразковий комсомолець, в╕дм╕нник ╕ все таке.

- А що ти пропону╓ш? Куди зараз ще можна податися? Чим зайнятися?...Якщо...

- Добре, добре, - Володька випрямився й в╕дхилився на спинку ст╕льця, прибравши позу старшого наставника, що для нього з його кремезною статурою й високим зростом на фон╕ миршавенького Славка було й так досить природно, а якщо додати ще його неоц╕ненний житт╓вий досв╕д, то й погот╕в. - А ще, мабуть дума╓ш, чого це я сам не подався в яку-небудь банду, чи не банду, а скажемо так, групу з добування грошей. Н╕як, мабуть, тоб╕ невтямки, що це за медицина, для чого вона мен╕, який таки для мене зиск у ц╕й медицин╕?

- Та-а-а... - знизав плечами Славко.

- Добре, добре, малий, - простягнув Володька свою кремезну руку й поплескав по досить тенд╕тному плечу свого сп╕вбес╕дника, який ╕ д╕йсно в пор╕внянн╕ з Володькою видавася малим. - Слухай сюди. Розпов╕м тоб╕ дещо, - в╕н на мить задумався, взяв уже нап╕впорожню пляшку з коньяком ╕ налив у чарки. - Давай вип'╓мо, - ╕ поки в╕н перехиляв свою чарку, Славко встиг свою чарку непом╕тно вилити п╕д ст╕л, а от закушувати став разом з Володькою, який не пошкодував накласти на ст╕л вс╕ляких смаколик╕в ╕з магазину свого батька.

- Так от, - продовжив Володька по деяк╕й пауз╕, смачно закусивши ╕ втершись серветкою. Видно було, що коньяк таки робить свою справу нав╕ть з таким здорованем як Володька, а отже Славко вир╕шив, що в такому стан╕ його сп╕врозмовник буде якнайв╕дверт╕шим, ╕ в╕н мав рац╕ю, Володька справд╕ був в╕двертим. - Так от, кажеш, рекетирствувати з╕брався. Добре, припустимо. От почав ти свою кар'╓ру, приходиш до якогось, як ти казав, нувориша, пропону╓ш йому под╕литися коштами з незаможними вествами населення. В╕н, ясна р╕ч, великого ентуз╕азму з цього приводу не виявля╓. Тут у вас ╕з братками, ти ж, я думаю, не сам прийдеш до нувориша. Так от, тут у вас ╕з братками буде два виходи: або вибачитися перед вашим кл╕╓нтом за непроханий в╕зит ╕ п╕ти, або застосувати до нього деяк╕ засоби, щоб примусити його дослухатися до ваших порад ╕ под╕литися неправидно нажитим добром. Перший вар╕ант ми, зв╕сна р╕ч, в╕дкида╓мо, так?

- Так, - погодився Славко, аби п╕дбурити Володьку.