Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Тому зовс╕м не дивно, що Славко Пузик, як ╕ б╕льш╕сть його сучасник╕в, не розум╕ли для чого ╖м ця ╖хня укра╖нська мова, знання яко╖ не те що не давало н╕яких переваг, а навпаки могло стати лише причиною вс╕ляких прикростей. Коли ж ти розмовляв рос╕йською мовою, ти в╕дчував себе не т╕льки в безпец╕, ти в╕дчував себе причетним до того ╓диного, чи то три╓диного, що складався з рос╕ян, укра╖нц╕в ╕ б╕лорус╕в, слов"янського народу, котрий, незважаючи на оф╕ц╕йну р╕вн╕сть ус╕х народ╕в СРСР, був все таки неоф╕ц╕йно прив╕лейованим народом - це був, так би мовити, неоф╕ц╕йний фундамент всесоюзно╖ ╓дност╕ народ╕в. А оск╕льки рос╕йська мова укра╖нцям ╕ б╕лорусам давалась дуже легко, то тим легше було вливатися в лави цього прив╕лейованого народу: завчив дек╕лька рос╕йських фраз - ╕ ти вже не якийсь там недор╕куватий "хахол" чи "бульбаш", а повноправна частинка могутнього слов"янського фундаменту всемогутнього радянського народу.

Славко ж ще малюком, щойно навчившись розмовляти, вже тод╕ на р╕вн╕ сво╓╖ дитячо╖ п╕дсв╕домост╕ ч╕тко вп╕ймав сво╖м метких ╕ хапливим розумом Пузика сенс радянсько╖ нац╕онально-мовно╖ пол╕тики ╕, будучи жовтенятком, вже читав ╕ розмовляв рос╕йською мовою як справжн╕с╕нький рос╕янин: "Цв╕р╕нька╓ по-московському, як достеменний кацап", - казав про свого маленького нащадка Гервас╕й одночасно ╕ з докором, ╕ з похвалою. ╤ ця неоднозначн╕сть ставлення Гервас╕я до рос╕йськомовних усп╕х╕в свого малого сина проступала завжди, коли в╕н, чи прямо, чи опосередковано торкався ц╕╓╖ дражливо╖ теми: "А ось ╕ наше кацапеня з╕ школи швендя╓", - бува╓ скаже в╕н ╕ з теплотою схвалення, ╕ з холодком докору в голос╕.

Самому ж Славков╕ вс╕ ц╕ неоднозначност╕ були геть байдуж╕, в╕н просто ч╕тко знав, що коли ти зна╓ш рос╕йську мову - то ма╓ш непереможну зброю в руках, а якщо ж не зна╓ш - то ма╓ш гумового кийка в дуп╕: зв╕сна р╕ч, що Славко в╕ддавав перевагу першому вар╕анту ╕ мав твердий нам╕р тримати свою мовну зброю в якнайкращому стан╕.

4.

╤ все було б добре. Все було б так, як замислив наш юний комсомолець. ╤ запов╕тн╕ мр╕╖ переважно╖ б╕льшост╕ випускник╕в радянських шк╕л зд╕йснились би ╕ вт╕лилися в дол╕ Славка Пузика, котрий став би таки начальником, можливо, нав╕ть великим начальником, можливо, й не дуже великим. Але це вже не сутт╓во - великим, чи не дуже великим, але Славко був би все ж начальником, а отже став би одн╕╓ю з╕ щасливих деталей механ╕зму радянсько╖ державно╖ машини ╕ купався б у машинному масл╕ рабсько╖ прац╕ переважно╖ б╕льшост╕ сво╖х сп╕вгромадян, котрим не вдалося вибитися в начальство; або ж Славко став би одним з╕ щасливих вареник╕в у мисц╕ номенклатури ╕ купався б у вершковому масл╕ комун╕стично╖ пропаганди. Але, як кажуть, не все сталося, як гадалося. Машинне масло рабсько╖ прац╕ перетворилося на п╕сок через даремн╕сть ц╕╓╖ прац╕, вершкове масло пропаганди прог╕ркло через брехлив╕сть.

Абсолютно неоч╕кувано, як це, власне й в╕дбува╓ться з б╕льш╕стю справд╕ визначних ╕сторичних под╕й, Радянський Союз раптом припинив сво╓ ╕снування. Тобто отак от, н╕ с╕ло, н╕ впало раптом просто тоб╕ серед б╕лого дня величезна могутня радянська ╕мпер╕я взяла й зникла. Зд╕йснилося те, про що не те що говорити, про що нав╕ть думати було страшно аж до самих останн╕х хвилин ╕снування радянсько╖ держави. А тому дуже важко соб╕ уявити тод╕шн╕й стан перважно╖ б╕льшост╕ радянських людей: та держава заради ╕снування яко╖ було знищено м╕льйони невинних, через одне лише припущення сумн╕ву в доц╕льност╕ ╕снування яко╖ можна було отримати кулю в потилицю, раптом зникла, як наче б то ╖╖ н╕коли й не було. ╤ хто ж, ви гада╓те, сприяв цьому зникненню? Та не хто ╕нший, як та сама радянська комун╕стична номенклатура, котра, власне, й мала б захищати цю свою державу, номенклатура, котра й поклала в основу ╕снування ц╕╓╖ держави кривав╕ м╕льйони невинних жертв. На перший погляд н╕сен╕тниця. Але насправд╕ так ╕ глузу╓ господар темно╖ могутност╕ над тими, хто погодиться закласти свою душу за тимчасове оволод╕ння могутн╕стю св╕ту цього. Звичайно, Володар Темряви не попереджа╓ сво╖х боржник╕в, що влада ╖х тимчасова, вони думають, що ця ╖х злочинна сила наст╕льки ж безмежно тривала, як безмежно свав╕льна й могутня. Але к╕нець тако╖ могутност╕ приходить значно скор╕ше, н╕ж на це розраховують тирани, й к╕нець цей здеб╕льшого траг╕ком╕чний.

Та як би там не було, а особисто для Славка Пузика раптове зникнення Радянського Союзу було скор╕ше траг╕чним, ан╕ж ком╕чним. Адже з╕ зникненням радянсько╖ держави зникала й номенклатурна драбина, щаблями яко╖ Славко так мр╕яв п╕днятися до осяйних вершин добробуту. Втрачався сенс вс╕х зусиль ще такого короткого, та все ж ц╕леспрямованого й насиченого минулого життя, яке було витрачене на здобуття над╕йного п╕дгрунтя для майбутн╕х усп╕х╕в.