Вибрики Золотого Теляти (СИ)

В час розвалу Радянського Союзу Славко якраз зак╕нчував середню школу й готувався до вступу на дорогу нового дорослого життя. Його шк╕льне минуле було н╕би дорогою, яка вела до п╕дн╕жжя справжнього життя, на вершин╕ котрого чекали вс╕ляк╕ гаразди. ╤ що ж тепер? А тепер позаду - болото даремно втрачених зусиль. А попереду? Попереду, якщо й не н╕ма безодня, то вже пустеля - точно. Чого ж тепер прагнути? Власне, предмет прагнення не зм╕нився - поб╕льше вс╕лякого добра. Але де? Де воно тепер, це добро? Тобто, як? Як тепер до цього добра д╕статися?

Розв╕ялася, як туман, ╕мперська надбудова Радянсько╖ держави. Залишилася Укра╖на. Самост╕йна Укра╖на. Славко Пузик, як ╕ вс╕ жител╕ Укра╖нсько╖ Радянсько╖ Соц╕ал╕стично╖ Республ╕ки став громадянином незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави. Але, що це тепер за держава? Де тепер зас╕ки Батьк╕вщини - в чи╖х вони руках, як до них д╕статися, щоб в╕дгребти й соб╕ частинку незл╕ченного ╕ незл╕ченого народного добра? Ц╕ питання розривали на шмаття стражденну душу Славка Пузика - знамените Шексп╕р╕вське "бути, чи не бути?" було просто дитячою забавкою в пор╕внянн╕ з цими доленосними питаннями.

Звичайно, новов╕дтворена на уламках Радянського Союзу незалежна Укра╖нська держава проголошувала себе демократичною, соц╕альною, правовою ╕ так дал╕, хоча спершопочатку була насправд╕ т╕льки уламком Радянського Союзу, стал╕нська конституц╕я якого теж проголошувала найгуман╕стичн╕ш╕ ц╕нност╕, п╕д гаслами котрих проливалися р╕ки невинно╖ кров╕ й п╕ддавалися геноциду ц╕л╕ народи. Оф╕ц╕йно виголошеною метою новов╕дтворено╖ незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави була побудова сучасного демократичного кап╕тал╕зму зам╕сть середньов╕чного феодального радянського соц╕ал╕зму. Тобто, прост╕ше кажучи, до основи всього того найкращого, що все ж таки було в радянському минулом, малося додати все те найкраще, чого досягла Зах╕дна цив╕л╕зац╕я в удосконаленн╕ демократичного кап╕тал╕зму - такою мала б бути новов╕дроджена Укра╖нська держава. Але насправд╕ все з перших крок╕в п╕шло з точн╕стю до навпаки, адже Укра╖на була тод╕ насамперед все ж таки уламком Радянського Союзу: все найг╕рше, притаманне радянському минулому, виявилося найживуч╕шим ╕ почало притягувати до себе все найг╕рше, що було притаманне в╕льному кап╕тал╕стичному св╕тов╕, тобто те, чим славився дикий кап╕тал╕зм трьохсотл╕тньо╖ давнини - ╕ на такому от ╜рунт╕ й почалася розбудова ново╖ самост╕йно╖ Укра╖нсько╖ держави.

Високопоставлен╕ компарт╕йн╕ бонзи, котрих розвал Радянського Союзу застав при пануванн╕ на теренах Укра╖ни, прихопили соб╕ хто ск╕льки м╕г зг╕дно з займаною посадою: в╕д завод╕в ╕ фабрик до магазин╕в ╕ к╕оск╕в. Так митт╓во народилася нова укра╖нська "ел╕та", принаймн╕ економ╕чна, котр╕й Укра╖на була ц╕кава лише з приводу викачування з не╖ якомога б╕льшо╖ к╕лькост╕ "бабла" за допомогою захоплених засоб╕в виробництва, створених, до реч╕, покол╕ннями радянських раб╕в, котрих тепер "нова ел╕та" вир╕шила таким чином вже в╕дверто й оф╕ц╕йно, без зайвих ╕деолог╕чних маскувань перетворити на раб╕в укра╖нських. Найпрогресивн╕шою ╕де╓ю для цих скоробагатьк╕в була, звичайно, думка про те, що грош╕ не пахнуть, хоча нюхати грош╕ вони ой як любили.

Як же Славков╕ було пробитися до загальнонародного добра, котре тепер перейшло до приватних рук колишн╕х секретар╕в партком╕в ╕ гол╕в ус╕ляких рад. У власност╕ ж с╕м"╖ Пузик╕в на той час була лише старенька хата, дек╕лька гол╕в домашньо╖ скотини та купа реманенту - ╕ це все, на що можна було розраховувати Славков╕ в нових умовах: весь накопичений комсомольсько-актив╕стський кап╕тал тепер став звичайним непотребом, як зрештою й рос╕йська мова, адже державною в Укра╖н╕, як ╕ належить, була проголошена мова укра╖нська, котру Славко теж знав добре, але яка в╕д цього знання, як ╕ в╕д будь-якого знання взагал╕, користь була тепер, Славко не знав.

А все зм╕нювалося з такою калейдоскоп╕чною швидк╕стю, що у вихор╕ цього калейдоскопу зм╕н взагал╕ неможливо було вихопити й усв╕домити хоч якийсь зм╕ст ╕ сенс новостворюваних часом сусп╕льних в╕дносин, як ╕ нових понять, як╕ з'являлися на означення цих нових в╕дносин. Хоча деяка устален╕сть у св╕домост╕ народу щодо ц╕нносних в╕дносин в сусп╕льн╕й ╕╓рарх╕╖ все ж потроху наставала. От, наприклад, самими найпопулярн╕шими профес╕ями для молод╕ дуже скоро стали серед хлопц╕в бандити ╕ банк╕ри, що власне було одн╕╓ю профес╕╓ю, оск╕льки видатн╕ перш╕ ставали другими, а найвидатн╕ш╕ з перших ╕ других ставали депутатами; серед д╕вчат же найб╕льшою популярн╕стю стали користуватись профес╕╖ модел╕ й проститутки, що власне теж було одн╕╓ю профес╕╓ю, оск╕льки перш╕ й друг╕ нагадували сполучен╕ посудини, вм╕ст яких безладно перет╕кав з одн╕╓╖ в ╕ншу, а найвидатн╕ш╕ з перших ╕ других ставали секретарками бандит╕в ╕ банк╕р╕в. А все це разом ╕ було "вершками" тогочасного укра╖нського перех╕дного сусп╕льства, а з цих "вершк╕в" ще рекрутувалися вс╕ляк╕ "з╕рки", як╕ здеб╕льшого б╕гали в телев╕зор╕ з м╕крофонами ╕ демонстрували п╕д музику еротичн╕ принади свого молодого красивого т╕ла.