Вибрики Золотого Теляти (СИ)

Як вже зазначалося, необх╕дн╕сть отримати вищу осв╕ту задля досягнення омр╕яних радянсько-номенклатурних висот аж н╕як не видавалась для Славка Пузика хоч якимось там ускладненням. ╤ справа зовс╕м не в тому, що Славко, будучи старшокласником, досяг вже досить вражаючих висот ╕╓рарх╕╖ шк╕льно╖ комсомольсько╖ орган╕зац╕╖, що давало вже в його руки важел╕ впливу, досить вагом╕, щоб "переконати" педагог╕чний колектив школи в його неперес╕чних наукових зд╕бностях. Зовс╕м н╕. Славко й насправд╕ був дуже зд╕бним учнем. Як, власне ╕ вс╕ Пузики, треба в╕ддати ╖м належне, завжди були напрочуд метикуватими, що й дало ╖м можлив╕сть зберегти сво╖ знаменит╕ черевця недоторканними впродовж ус╕х неперес╕чних ╕сторичних колотнеч, яких на ╖х долю випало чимало.

Так, наприклад, батько Пузика Гервас╕й був не останн╕м серед колгоспних ╕нтелектуал╕в. Можна нав╕ть сказати, Гервас╕й мав ф╕лософський склад розуму, що дозволяло йому напрочуд глибоко осмислювати перипет╕╖, на перший погляд, здавалося, такого перес╕чного селянського життя. Так, наприклад, коли Гервас╕й з раннього ранку виконуючи свою тяжку селянську працю в пол╕, робив перепочинок на об╕д, який йому приносив у поле котрийсь ╕з домочадц╕в, то Славк╕в батько не просто наминав принесену йому ╖жу, повн╕стю поринувши в цей процес, як ╕ належало б простому селянину, в╕н серйозно розм╕рковував над фундаментальними проблемами людського буття, роблячи глибокодумн╕ висновки.

От, наприклад, думав Гервас╕й, в╕дкушуючи черговий шмат сала, що дуже вже воно якось так недоладно склада╓ться з основоположними п╕двалинами людського буття: от доводиться оце трич╕ на день перериватися на ╖жу, а ск╕льки оце за цей, витрачений на ╖жу, час можна було б ще зорати поля, чи накосити с╕на, чи ще щось... Н╕, думалося Гервас╕╓в╕, не досконалий в╕н, цей наш св╕т, ой, який недосконалий: от якби Бог, чи отой ╖хн╕й Комун╕зм, чи природа, чи хто там насправд╕ головний зробив так, щоб ╖сти треба було не трич╕ на день, а лише один раз на день, а ще краще один раз на тиждень - ск╕льки б вив╕льнилося часу, наск╕льки б можна було б╕льше зорати поля, накосити с╕на, чи ще щось!..

Але, продовжував тод╕ дал╕ сво╖ роздуми Гервас╕й, якби треба було ╖сти всього лише один раз на тиждень, то на якого ж б╕са тод╕ так багато працювати; якби на тиждень людин╕ вистачало одного буханця хл╕ба, то можна було б зорати пару соток земл╕ ╕ накосити пару копиць с╕на, щоб забезпечити себе на ц╕лий р╕к - ╕ чим би тод╕ займатись весь цей р╕к?.. Отак╕ найпосутн╕ш╕ парадокси буття видобував Гервас╕й ╕з надр свого, здавалося, перес╕чного селянського розуму. А, власне, з роздум╕в отаких от, на перший погляд простих ╕ непом╕тних, селянських мудрец╕в ╕ народжувалися перлини народно╖ мудрост╕, так╕ як, наприклад, ось ця, яка хоч ╕ не в╕дпов╕да╓ л╕тературним нормам н╕ з етичного, н╕ з лексичного боку, все ж прямо перегуку╓ться з вищенаведеними роздумами Гервас╕я: "якби не рот та не гузно - то й робити не нужно".

Так що, видатна селянська метикуват╕сть, успадкована в╕д предк╕в, помножена на полум"яне бажання пробитися в люди, дозволила Славков╕ поглинати гран╕т науки з неймов╕рною легк╕стю. ╤ в тому, що "золота медаль" по зак╕нченн╕ школи буде у нього в кишен╕, н╕хто не сумн╕вався вже тод╕, як Славко т╕льки перейшов до восьмого класу радянсько╖ десятир╕чки. Не сумн╕вався в цьому й сам Славко Пузик, як в╕н не сумн╕вався ╕ в тому, що по зак╕нченн╕ середньо╖ школи обов"язково вступить до якогось ╕з ВУЗ╕в.

Щоправда, в якому саме з ╕нститут╕в чи ун╕верситет╕в в╕н буде навчатися, Славко все н╕як не м╕г вир╕шити. Одне в╕н знав точно, що вищий учбовий заклад, в якому в╕н навчатиметься буде столичним. Славко мав р╕шучий нам╕р навчатися т╕льки в столиц╕ - саме там, якнайближче до верх╕в номенклатурного раю, небезп╕дставно вважав в╕н, можна найефективн╕ше розпочати просування до цих самих верх╕в. Адже просування щаблями номенклатурно╖ драбини Славко твердо вир╕шив розпочинати вже з перших дн╕в свого майбутнього навчання в столиц╕: щойно ставши студентом-першокурсником в╕н обов"язково в╕дразу ж почне пробиватися до складу комсомольсько╖ ел╕ти свого навчального закладу з нам╕ром зак╕нчити цей заклад, якщо вже й не повноправним членом комун╕стично╖ парт╕╖, то кандидатом у члени парт╕╖ точно.

Хоча, могли виникнути деяк╕ непорозум╕ння щодо поняття столиц╕, адже це могла бути як всесоюзна Москва, так ╕ республ╕канський Ки╖в. Звичайно, з найвищого Московського трампл╕ну можливо й найлегше було б заплигувати в найвищ╕ кола державного апарату, але й Ки╖в теж з цього боку не видавався чимось набагато г╕ршим.