Вибрики Золотого Теляти (СИ)

╤ Славко вир╕шив вдатися до б╕льш виг╕дних торг╕вельних операц╕й. Якось в╕н чув по рад╕о, як на ворожому кап╕тал╕стичному Заход╕ на якихось там аукц╕онах продають вс╕ляк╕ картини, каблучки, стародавн╕ монети, шкатулки й усяк╕ ╕нш╕ старовинност╕ за величезн╕ грош╕, за ц╕л╕ м╕льйони тих ╖хн╕х долар╕в ╕ вс╕ляких там фунт╕в. Славко п╕шов на величезний см╕тник за селом, в╕дкопав там старий черепок, з давно, можливо, нав╕ть ще до революц╕╖, розбитого глечика; прин╕с цей черепок до школи ╕ на одн╕й з перерв запропонував купити цей черепок самому Серг╕╓в╕, синов╕ голови колгоспу.

- Ось, це черепок ╕з трип╕льського горщика, - протягнув Славко на долон╕ черепок, п╕д╕йшовши до Серг╕я на перерв╕. - Тут нав╕ть ще трохи видно малюнок, схожий на той, що в п╕дручнику ╕стор╕╖, де написано про трип╕льську культуру. Я м╕г би продати тоб╕ його за якихось... - в╕н для годиться трохи задумався. - За якихось сто карбованц╕в. Не дивуйся, що я прошу так дешево, просто мен╕ зараз дуже потр╕бн╕ грош╕. - Трип╕льська культура, - додав в╕н на завершення тоном академ╕ка, аби ствердити неперех╕дну ц╕нн╕сть цього скарбу. - В ╢вроп╕ я м╕г би продати його за м╕льйони долар╕в.

- Трип╕льський черепок? - Серг╕й взяв двома пальцями протягнутий йому Славком скарб, пот╕м п╕дкинув цей черепок догори, уп╕ймав його й кинув, поц╕ливши прямо в см╕тт╓вий бачок, який стояв досить таки на велик╕й в╕дстан╕, п╕дтвердивши таким чином свою репутац╕ю першокласного баскетбол╕ста.

Стосовно ж Славка, то щодо нього Серг╕й п╕дтвердив ще й свою репутац╕ю непоганого футбол╕ста: розвернувши невдалого торговця антиквар╕атом спиною до себе, Серг╕й дав Славков╕ такого копняка, який не осоромив би самого Пеле. Пролет╕вши досить плавною тра╓ктор╕╓ю довол╕ велику в╕ддаль, невдаха-антиквар перейшов у круте п╕ке, але приземлився таки вдало, чого не скажеш про його репутац╕ю комерсанта, котра врешт╕ й зак╕нчилася з цим ганебним пад╕нням, яке в╕дбувалося привселюдно в школ╕ на перерв╕ в досить людному м╕сц╕.

Кр╕м того, чутка про цей невдалий аукц╕он з продажу антиквар╕ату д╕йшла до вух не т╕льки педагог╕чного колективу школи, а й до вух всього парт╕йно-господарського кер╕вництва колгоспу. ╤ хоч соц╕ал╕зм у т╕ часи вже доживав свого в╕ку, загниваючи в заст╕йному болот╕ безвиход╕, про це ще н╕хто не знав, бо жоден з генсек╕в про це ще не пов╕домив св╕й в╕рноп╕дданий радянський народ, ╕ цей наскр╕зь прогнилий соц╕ал╕зм все ще оф╕ц╕йно вважався розвинутим соц╕ал╕змом. А раз соц╕ал╕зм - то вся ця комерц╕йна д╕яльн╕сть Славка була не просто неприйнятною, вона була просто таки смертельно ворожою для всього соц╕ал╕стичного табору, немов би вилазка з табору ворожого кап╕тал╕стичного. Взагал╕ то, це називалося тод╕ спекуляц╕╓ю ╕ було одним ╕з найстрашн╕ших злочин╕в проти радянсько╖ влади, що п╕дривали сам╕ основи комун╕стично╖ ╕деолог╕╖.

Не дивно ж, що Славкового батька Гервас╕я п╕сля цього випадку довго й ретельно п╕сочили в правл╕нн╕ колгоспу, в с╕льрад╕, в партком╕, в школ╕, куди його по черз╕ викликали на килим. ╤ як╕ муки довелося перетерп╕ти Гервас╕╓в╕, може зрозум╕ти лише, той хто зна╓, якою страшною незаживаючою раною жаху кривавилася в душ╕ кожно╖ радянсько╖ людини пам"ять про м╕льйони безневинних жертв голодомор╕в, в╕йн ╕ репрес╕й, яким комун╕стичн╕ фюрери п╕ддали безмовних раб╕в радянсько╖ ╕мпер╕╖, аби вбити в ╖хн╕ голови дик╕ марксистсько-лен╕нськ╕ ╕де╖. Так що, Гервас╕╓в╕, як кажуть, мало не видалось. П╕сля вс╕х цих пристрасних парт╕йно-╕деолог╕чних катувань у Гервас╕я додалась на його б╕дн╕й голов╕ не одна сива волосина.

В свою чергу Славков╕ перепало на гор╕хи в╕д самого Гервас╕я, котрий, взагал╕ то, був людиною добросердою ╕ р╕дко вдавався у справ╕ виховання сво╖х д╕тей нав╕ть до звичайних ляпас╕в, але того разу таки вдався аж до такого радикального засобу, як батьк╕вський рем╕нь.

Але таке остаточне завершення кар"╓ри комерсанта для Славка було результатом не лише цих буремних под╕й, але ще й результатом його власних спостережень. Славко бачив, що в радянськ╕й пустоприлавков╕й, деф╕цитн╕й д╕йсност╕, коли всяку необх╕дну др╕бницю доводилося д╕ставати з великим труднощами у тих же нелегальних торговц╕в, спекулянт╕в, або, як ╖х ще називали, фарцовщик╕в, - ця п╕дп╕льна комерц╕йна д╕яльн╕сть була дуже виг╕дною й приносила величезн╕ прибутки. Але наск╕льки ця д╕яльн╕сть була виг╕дною, наст╕льки ж вона була й ризикованою. Адже, безжальна до таких прояв╕в ворожо╖ для радянсько╖ людини буржуазно╖ ╕деолог╕╖ наживи, державна комун╕стично-радянська машина не т╕льки засуджувала спекулянт╕в на велик╕ терм╕ни в╕дсидки за ╜ратами, а ще конф╕сковувала все ╖хн╓ майно. Принаймн╕ таке в╕дбувалося з тими, в кого не було "даху", тобто покровителя серед радянського парт╕йно-державного кер╕вництва. ╤ нав╕ть наявн╕сть такого "даху" не завжди рятувала, особливо коли такий покровитель був не досить високопоставленим кер╕вником.