Вибрики Золотого Теляти (СИ)

- Це просто неймов╕рно! Я просто не знаю! Я в захопленн╕! Я просто, я нав╕ть не знаю... Та ти, ти, Володю, просто, просто якийсь Ар╕стотель, просто Ейнштейн якийсь, - затинаючись в╕д захоплення ╕ хвилювання, вигукував Славко.

- Парацельс, - стиха, гордовито промовив у в╕дпов╕дь Володька.

- Що Парацельс? - не зрозум╕в Славко.

- А що Ар╕стотель ╕ Ейнштейн? До чого тут Ар╕стотель ╕ Ейнштейн? От Парацельс - це так, Парацельс - це л╕кар такий великий був, ясно тоб╕, знаменитий л╕кар.

- Парацельс, Парацельс, ти Володю Парацельс ╕з Парацельс╕в, ти просто Ейнштейн серед Парацельс╕в, - не тямився з захоплення Славко. - Ти це, мабуть, усе соб╕ зметикував ще тод╕, ще як ми до школи ходили, ще як Радянський Союз був?

- Звичайно, - самовдоволено в╕дпов╕в Володька. - Це ви тут, селюки, все б╕льше хоч на як╕сь, аби начальницьк╕, каб╕нетики заглядувались, а у нас родич в област╕ ще тод╕ х╕рургом працював ╕ як сир в масл╕ купався, в╕н мен╕ ще тод╕ про все це, спасиб╕ йому, ╕ втовкмачив мен╕ в голову. У них, у л╕кар╕в, щоб ти знав, ще тод╕, при радянськ╕й влад╕ весь цей б╕знес буйним цв╕том процв╕тав. ╤ при цьому, ти чув, може, хоч коли-небудь, щоб десь арештували чи посадили за ╜рати якогось л╕каря?

- Щось не пригадую.

- Ото ж бо й воно, - напучував ╕ дал╕ Володька, - вс╕ляких там бариг ╕ фарцовщик╕в т╕льки де прим╕тили, зразу - гоп, ╕ за задн╓ м╕сце, ходи сюди в каталажку, ╕ все. А л╕кар - в╕н людина поважна, в╕н ближньому позбутися недуги допомага╓, в╕н для цього навчений. Завтра допомоги в цього л╕каря може попросити всякий, та хоч би й той же сл╕дчий чи прокурор. Прийде отак прокурор до якогось л╕каря, а л╕кар, може й не скаже, а подума╓, а цього прокурора я знаю, це той самий прокурор, що одного з л╕кар╕в за ╜рати посадив. Розум╕╓ш? ╤ якщо, може, якийсь щасливий пац╕╓нт на знак подяки щось там подару╓ л╕карю, так це таке, це сам Бог вел╕в. Я ж кажу, що л╕кар╕ Бож╕ люди, вони на ц╕й земл╕ найближче до Бога. Я тоб╕ ось ╕ще щось розпов╕м. Зараз, т╕льки ось ще давай вип'╓мо, - в╕н налив коньяк у чарки, ╕ на цей раз з ним разом випив ╕ Славко, не тямлячись в захват╕ в╕д промов товариша. - От, добре п╕шло, а тепер я тоб╕ ще дещо про л╕карськ╕ наш╕ справи по секрету розпов╕м. Слухай сюди. Оце все, що я тоб╕ тут розказував, все це дуже ц╕каво, дуже повчально, дуже гарно, все це на користь л╕карсько╖ пофес╕╖ ╕ все таке. Але все це вже старе, все це вчорашн╕й день, все це спадок нашого радянського минулого, все це прокручували ще наш╕ радянськ╕ л╕кар╕ в радянських л╕карнях. Н╕, ми, звичайно, вдячн╕ нашим радянським попередникам за ╖хн╕й спадок, ╕ вс╕ ц╕ ╖хн╕ напрацювання ми зараз, у в╕льному сусп╕льств╕, можемо поставити на широку, в╕льну ногу. Але ж зараз ми, слава Богу, живемо не в тотал╕тарн╕ радянськ╕ часи, а вже у в╕льн╕й незалежн╕й Укра╖н╕, ╕ в нас зараз не директивна радянська економ╕ка, а в╕льний ринок. ╤ от тоб╕, наприклад, один ╕з зразк╕в сучасних в╕льних ринкових в╕дносин у нас в медицин╕. Тепер у нас в кожн╕й л╕карн╕ на кожному поверс╕ аптека, своя власна аптека, ╕ вс╕ доходи в╕д цих аптек ╕дуть прям╕с╕нько в кишен╕ колективу л╕карн╕. Н╕, ну там ╓ засновники, там ╕ все таке, що належить за законом. Але менше з тим, хай там як, а грошики в╕д цих аптек ╕дуть до л╕карських кишень. ╤ от, наприклад, операц╕я. Я кажу родичам пац╕╓нта. Ага, ще ж про родич╕в, зараз без родич╕в пац╕╓нта н╕куди. Якщо в тебе нема╓ родич╕в, хто ж буде носити за тебе кошти в л╕карню. Сам же пац╕╓нт з операц╕йного столу, чи з реан╕мац╕╖ не поб╕жить за баблом, ха-ха-ха! - зареготав Володька, налив чарки, ╕ вони з╕ Славком знову випили. - Так що, коли в тебе нема╓ родич╕в, як╕ б за тобою доглядали в л╕карн╕ ╕ носили за тебе бабло, все, до побачення, йди в дупу ╕ р╕ж себе сам. Так от, приклика╓ш до себе родич╕в, ну так приклика╓ш, як треба. По психолог╕чному. Сам розум╕╓ш, там п╕дморгнеш, мовляв, ми сво╖ люди, одне одного розум╕╓мо. Завтра, кажеш, у нас операц╕я, ось вам список л╕к╕в, ╕д╕ть в╕зьм╕ть все це в наш╕й аптец╕, т╕льки обов'язвово ж щоб т╕льки в наш╕й. Чому т╕льки в наш╕й? Та з багатьох причин. От, наприклад, хоч би т╕льки через те що нести л╕к╕в доведеться не багато, не мало, а так ящик╕в зо три-чотири, ти що, будеш наймати вантаж╕вку, щоб приперти все це з ╕ншо╖ аптеки? Та й за як╕сть самих л╕к╕в ми, мовляв, у сво╖й аптец╕ в╕дпов╕да╓мо, а що ви там купите в ╕нших аптеках, хто його зна╓, зараз же, мовляв, ст╕льки вс╕ляких п╕дробок, ст╕льки розвелося шахра╖в. А за наш╕ л╕ки ми в╕дпов╕да╓мо. Ось так ось. Та це так, про всякий випадок заготовки пояснень, а так у нас в╕н, пац╕╓нт молодець, дисципл╕новний, радянська школа, сказав йому, давай ст╕льки то бабла - дасть, сказав, купуй т╕льки в наш╕й аптец╕ - буде купувати т╕льки в наш╕й. ╤ от, купить в╕н в наш╕й аптец╕ все за списком, що ти йому написав, припре три-чотири ящики з л╕ками тоб╕ - все, робимо операц╕ю, п╕сля операц╕╖ - хворого в реан╕мац╕ю, а родичам - новий список л╕к╕в, ╕д╕ть, мовляв, знову т╕льки в нашу аптеку, купуйте л╕ки, приносьте, будемо вашого родича дал╕ л╕кувати.