Вибрики Золотого Теляти (СИ)

- А як же вс╕ т╕ л╕ки, як╕ в╕н вже купив? - не втримався в╕д питання Славко.

- А вс╕ т╕ л╕ки вже тю-тю. Вс╕ т╕ л╕ки вже давно знову в наш╕й р╕дн╕й аптец╕. Зрозум╕в? Благо, носити ╖х нам далеко не треба. Зрозум╕в? Ха-ха-ха! - зареготав Володька. - Зрозум╕в? В╕н купу╓ три-чотири ящики л╕к╕в, приносить ╖х нам, ми беремо ц╕ л╕ки, в╕дносимо ╖х в нашу аптеку, й пот╕м спок╕йн╕с╕нько знову посила╓мо його купувати ц╕ ж л╕ки в нашу ж аптеку, ╕ так щодня! Ха-ха-ха!... Зрозум╕в?

- Та я то зрозум╕в, - почухав Славко потилицю. - А як в╕н сам, ну цей ваш родич вашого пац╕╓нта, в╕н що такий вже зовс╕м, що н╕чого не розум╕╓, що в╕н вчора т╕льки купив ус╕ ц╕ л╕ки, а сьогодн╕ його знову посилають за л╕ками, в╕н що зовс╕м такий тупий?

- А от тому, що в╕н не тупий ╕ все прекрвсно розум╕╓, тому в╕н ╕де й слухняно купу╓ вс╕ т╕ л╕ки за списком, як╕ ти йому написав. Зрозум╕в? Я все розум╕ю, в╕н все розум╕╓, ми все розум╕╓мо. Зрозум╕в?

- Та якось, - знову почухав потилицю Славко.

- Добре, поясню╓мо для особливо обдарованих. В╕н розум╕╓, що таким чином ми йому просто пропону╓мо дати нам хабар, ╕ просто да╓ нам таким чином хабар, от ╕ все. Зрозум╕в?

- А-а-а-а-а-а! - ляснув себе з ус╕╓╖ сили долонею по лоб╕ Славко. - Оце так! Зрозум╕в! Це як ото у Гоголя "борзим╕ щ╓нкам╕". Насправд╕ так наче н╕хто н╕кому н╕чого й не давав. А що, йому запропонували купити л╕ки для хворого, в╕н ╕ купив - свята справа. ╤ н╕хто н╕кому н╕чого не давав - а бабосики до вас в кишеню перекочували. Здорово! Розум╕ю! ╤ руки чист╕, ╕ рильце в пушку. Розум╕ю! Який же ти молодець, Володько! Який же ти просто, ну не знаю що й сказати. Ще вчора я був як те щеня, тикався в ус╕ кутки, щось намагався прояснити для себе. Так все стало якесь незрозум╕ле, - язик у нього почав уже запл╕татися, видно, коньяк вдарив уже добряче в голову ╕ йому. - А тут ти. ╤ отак от, раз мен╕ все, як на блюдечку. Дивись, що й до чого. Дивись, як люди живуть. От, як треба. Володько, дай я тебе об╕йму, дай я тебе поц╕лую, якби не ти, то я не знаю, - пол╕з Славко ц╕луватися, мало не перекинувши столу.

- Добре, добре, - в╕дсторонив його сво╖ми кремезними ручиськами Володька, - пот╕м будемо ц╕луватися. Бачу, з тебе, друзяко, будуть люди.

- Завдяки тоб╕, Володю, завдяки тоб╕. Ти, я не знаю, ти просто, не знаю, як ╕ сказати. Ти, зна╓ш, ти просто Бог.

- Добре, добре, - трохи аж наче н╕яков╕ючи, запишався Володька в╕д Славкових, хоч ╕ п'яних, але все ж таких при╓мних сл╕в. - Добре. Якщо ми вже так добре порозум╕лися, розпов╕м тоб╕ для прикладу ╕ ще дещо. От у Радянському Союз╕ медицина була безкоштовна, то вона ╕ зараз у нас безкоштовна.

- Та невже?