Вінні-Пух

— І я щиро вітаю тебе і зичу тобі багатобагато щастя в цей день, ведмедику Пуше.

— Але ж сьогодні не мій день народження.

— Ні, не твій, а мій.

— А ти ж кажеш: "Зичу тобі щастя в цей день".

— То й що? Хіба ти хочеш бути нещасним у мій день народження?

— Ага, зрозумів,— сказав Пух.

— Досить уже того,— сказав Іа-Іа, ледве не плачучи, — досить уже того, що я сам такий нещасний: ні дарунків, ні іменинного пирога, ні цукерків, і взагалі — всі мене покинули й забули.... А коли й інші будуть нещасні...

Цього Вінні-Пух стерпіти вже не міг:

— Постій тут! — гукнув він осликові й щодуху помчав додому.

Пух відчув, що мусить негайно подарувати бідолашному Іа хоча б що-небудь, а опісля він матиме час подумати про Справжній Дарунок.

Біля своєї хатки він застав Паця, який підстрибував перед дверима, силкуючись дотягтися до дзвоника.

— Привіт, Пацю,— сказав Пух.

— Доброго здоров'ячка, дорогий Пуше,— сказав Паць.

— Що ти там робиш?

— Та намагаюся подзвонити,— сказав Паць.— Я оце йшов повз твою...

— Дай-но я тобі допоможу,— люб'язно запропонував Пух.

Він підійшов до дверей і натиснув на кнопку.

— А я оце щойно зустрів Іа-Іа,— повідомив Пух.— Бідолашний ослик дуже засмучений, бо в нього сьогодні день народження, а всі про нього забули, і він так зажурився, так зажурився, — ти ж знаєш, як він уміє... Ну от, він стоїть такий похнюплений, а я...

— Слухай, чого нам так довго не відчиняють? Невже тут живуть такі сплюхи? — дещо роздратовано сказав Пух і знову подзвонив.

— Пуше,— сказав Паць,— та це ж твій власний дім.

— Еге,— сказав Пух.— А й справді. Тим краще: прошу заходити!

Вони зайшли до кімнати. Пух відразу шаснув до буфета, аби впевнитися, чи стоїть там невеличкий горщик із медом — саме такий, якого йому треба. Горщик стояв на місці, і Пух зняв його з полиці.

— Я віднесу його Іа,— пояснив він.— А що ти збираєшся йому подарувати?

— Можна, щоб і я подарував йому горщика? — спитав Паць.— Буцімто від нас обох?

— Ні,— сказав Пух.— Це ти погано придумав.

— Ну, гаразд. Тоді я подарую Іа повітряну кульку. У мене зосталася одна від мого свята. Я зараз збігаю по неї, добре?

— Добре. Оце ти чудово придумав! Бо Іа-Іа треба розвеселити. А з повітряною кулькою кожен звеселиться. Ніхто не буде журитися, коли в нього є повітряна кулька!

Отож Паць хутенько подріботів додому, а Пух із горщиком меду завернув до струмка.

В повітрі стояла спека, а йти було досить далеко. Не встиг Пух здолати й половину шляху, як раптом відчув у всьому тілі дивне лоскотання. Спершу йому залоскотало в носі, далі в горлі, далі засмоктало під грудьми, а далі опустилося аж до самісіньких п'ят. Так, ніби хтось у ньому всередині шепотів: "Знаєш, Пуше, зараз саме час чого-небудь трішечки..."

— Ого-го! — сказав Пух.— Я й не знав, що вже так пізно!

Він сів на землю і зняв з горщика накривку.

— Добре, що я прихопив його з собою,— сказав Пух.— А більшість ведмедів у таку спеку навіть і не подумали б прихопити з собою те, чим можна трохи підкріпитися!

І він припав до меду.

— А тепер подумаємо,— сказав Пух, востаннe лизнувши денце горщика,— подумаємо, куди ж це я збирався йти. А, так-так, до Іа!

І він неквапливо підвівся з землі. Та раптом Пух усе пригадав. Адже він з'їв подарунок!

— Гай гай! — скрушно похитав головою Пух.— Ну що тепер робити? Треба ж подарувати бідолашному Іа бодай що-небудь! 0-хо-хо!

Зопалу Пух навіть не знав, куди спрямувати свої думки.

Та згодом він подумав:

"Усе-таки це дуже гарний горщик, хоча в ньому й немає меду. Якщо я гарненько його помию і попрошу когось написати збоку "Вітаю з днем народження", то Іа зможе тримати в ньому що захоче. Це буде корисна річ!"

У цей час Пух саме проходив через Дрімучий Праліс, де жила Сова, і вирішив завітати до неї в гості, бо про Сову ходила слава, що вона страх яка грамотійка.

— Доброго ранку, Сово! — сказав Пух.

— Доброго ранку, Пуше,— сказала Сова.

— Вітаю тебе з днем народження Іа і зичу тобі багато-багато щастя,— сказав Пух.

— Он як? — здивувалася Сова.

— Саме так. А що ти, Сово, хочеш йому подарувати?

— А ти, Пуше, що хочеш йому подарувати?

— Я несу йому на дарунок Корисний Горщик, в якому можна тримати все, що заманеться. А тепер я хочу тебе попросити...

— Ось цей? — спитала Сова і взяла з Пухових лапок горщика.

— Ось цей,— сказав Пух.— І я хочу тебе попросити...

— У ньому тримали мед,— сказала Сова.

— У ньому можна тримати що завгодно,— серйозно сказав Пух.— Це дуже-дуже корисна річ. І я хотів попросити тебе...

— А ти узяв би та й написав на ньому: "Вітаю тебе з днем народження".

— Так про це ж я й прийшов тебе просити! — сказав Пух.— Бо мій правопис якийсь кульгавий. Узагалі він гарний правопис, тількиот чогось трохи накульгує, і букви заскакують не на свої місця... Ти напишеш на ньому "Вітаю з днем народження"? Добре? Дуже тебе прошу!

— Просто чарівний горщик! — сказала Сова, оглянувши його з усіх боків.— А можна, я його теж подарую? Спільно від тебе й від мене.

— Ні,— сказав Пух.— Це ти погано придумала. Краще давай я спершу його помию, а тоді ти все на ньому напишеш.