Врятувати президента

Буря тимчасово пройшла боком, хоча Толяк не мав ілюзій, що це лише тимчасове прояснення. З цього моменту охорона польського президента покладається виключно на офіцерів Служби державної охорони і, в усякому разі, це перестає бути проблемою Толяка.

Він міг повернутися до визначення особи крота.

Етап 11

Штаб-квартира СБУ знаходилася на вулиці Володимирській, у західній частині центру міста, в історичній триповерховій будівлі з майже стометровим фасадом. З іншого боку відносно вузької вулиці були вражаючі кам’яниці в стилі модерн. Незважаючи на центральне розташування, на цій сонній вулиці було мало руху.

Порожньо, людей мало, природного прикриття немає, всюди камери. Жахливе місце для стеження за будь-ким.

Ні Кшептовський, ні Кіка не володіли й половиною здатності Лєни приймати образ різних осіб для різних випадків, але вони добре знали правила стеження, щоб залишатися непоміченими. Однак цього разу їм довелося бути особливо обережними й уважними: мова йшла про навченого офіцера-розвідника, а їх було лише двоє.

Кшептовський почав з того, що обійшов будівлю, зазначивши, що штаб-квартира СБУ мала кілька службових входів і кілька менших, що дозволяло непомітно проникати в будівлю людям, які не хотіли, щоб їх бачили. На нього ніхто не звертав особливої ​​уваги, але він добре розумів, що камери реагують на його переміщення і стежать за кожним його рухом. Він зорієнтувався в топографії і звернув на бічну вулицю, не бажаючи залишатися на кадрах довше, ніж потрібно. Потім він змінив куртку і зняв капелюх, а також позбувся великих рогових окулярів.

- Спокій? – прошепотів він у мікрофон, захований під коміром піджака.

- Поки що спокій, – відповіла Кіка. Вона сиділа в машині, припаркованій на сусідній вулиці. У неї був вид на головний вхід, але жінка навіть не дивилася на нього. На екрані ноутбука, розкладеного на сусідньому сидінні, система виявила логування мобільного телефону Ференца. У них не було достатньо повноважень, щоб підслуховувати його розмови (поки що ні; як тільки вони отримають певні докази, це, ймовірно, зміниться), але вони могли точно визначити його місцезнаходження. Наразі цього мало б вистачити.

Наразі мобільний телефон був неактивний.

***

Фомін мав у своєму розпорядженні кілька груп у Києві, які не знали одна про одну.

Сашко Крупський глянув на командира. Червона точка на екрані ноутбука м’яко пульсувала. Вона застрягла на одному місці.

- Маємо, товаришу майоре, – сказав він.

- Ти впевнений?

- Сто відсотків.

Фомін задоволено кивнув. Облава знайшла слід. Настав час випустити мисливців. Сьогодні вранці не спрацювало, зараз має спрацювати. І далі лише головна ціль – Зеленський.

- Скажи Аркадію, щоб взяв своїх людей і вирішив цю справу раз і назавжди. А потім зустрічаємося на місці зустрічі.

Командир однієї з тактичних груп Аркадій Шатович мав два вживаних позашляховика, яких у Києві тисячі. І семеро дуже добре озброєних хлопців.

- Єсть, товаришу майоре. – Крупський підвівся і вийшов виконувати наказ.

Фомін глянув на годинник. Швидко наближався час великих рішень. Він дістав телефон і набрав номер, який зберіг у пам’яті.

- Добрий вечір, Сергію Івановичу, – тепло сказав він, змінивши акцент.

- А це ви, Євгене Федоровичу, – відповів чоловічий приємний голос. - Добрий вечір.

- Ми побачимося сьогодні ввечері на іменинах мого дядька?

- На жаль, дорогий мій. Я чергую. Я не закінчую до завтра о восьмій. Але сьогодні близько десятої тридцять у мене перерва, тоді подзвоню дядькові побажати йому добра.

Той, хто телефонував, щойно дав зрозуміти майору, що він не діє під примусом і може говорити вільно.

- Дядько буде невтішний.

- Що поробиш? Служба.

- Я спробую пояснити йому про вас. На добраніч, Сергію Івановичу.

- На добраніч, Євгене Федоровичу.

Фомін відключився. Людина, від якої багато в чому залежав успіх плану, дала зелене світло до дій. Все почнеться скоро, о десятій тридцять. Сергій Іванович подбає, щоб для них не було перешкод. Він був справжнім українським патріотом, ненавидів Захід і бачив майбутнє своєї Батьківщини в тісному зв’язку з Росією. Своє високому становищу в адміністрації президента він завдячував умінню маскувати власні погляди та неабиякій хитрості. Він мав необмежений доступ до Зеленського.

Майор відчув тремтіння від хвилювання. Це мала бути чудова ніч.

***