Всі системи: небезпека

(Сильно розумними вбивцеботами я б їх не назвав: підлогу в коридорі між базами вони помили, щоб приховати сліди перетягування тіла, але такий хід міг би надурити тільки того, хто не помітив, що решта підлоги в пилюці.)

Я відчинив даховий лаз до другої бази й відрядив свої дрони вниз, до вартівні. Коли вони перевірили бокси для мехів і з’ясували, що нікого немає, я опустив драбину. Значна частина обладнання досі зберігалась у вартівні, зокрема їхні дрони. Стояла ціла коробка з новенькими-свіженькими безпілотниками, але без хаб-системи «Дельта-Випаду» від них жодної користі. А система або й справді накрилась, або майстерно імітувала смерть. Я досі трохи пильнував за нею: якщо раптом вона воскресне і ввімкне камери безпеки, правила гри різко зміняться.

Тримаючи дрони при собі, я обрав внутрішній коридор і безшумно проскочив повз підірвані двері до лазарету. Усередині купою лежали три тіла: люди намагалися забарикадуватись, але потрапили в пастку, коли власні вартмехи винесли двері й усіх перебили.

Наближаючись до коридору з люком, де на нас із докторкою Менсою чекали обидва мехи, я відправив дрони вперед ретельно все перевірити. О так, ось і наші друзяки.

Без зброї на дронах я мав тільки один шанс — рухатися стрімко. Тому миттю обігнув останній кут, вдарився об протилежну стіну, відштовхнувся й побіг далі, обстрілюючи ворожі позиції.

Першому вартмеху я поцілив трьома розривними болтами в спину й одним у забороло, коли він повернувся до мене. Ворог упав. Другому я влучив у руку і вирвав суглоб; той даремно перекладав головну зброю в другу руку, давши мені кілька додаткових секунд. Я перемкнувся на швидкий вогонь, щоб вивести ворога з рівноваги, а тоді знову вистрелив розривним болтом. Негідник гепнувся.

Я також осів на підлогу — потребував хвилинки, щоб відновитися.

Я прийняв щонайменше десяток ударів від енергетичної зброї обох вартмехів, поки валив першого, але розривні болти оминули мене, пошматувавши коридор. Попри броню, окремі частини тіла німіли, але в мене поцілили тільки трьома снарядами в ліве плече і чотирма в праве стегно. Ось так ми й б’ємося: кидаємось одне на одного і дивимось, чиї деталі накриються першими.

Жоден мех не загинув. Але тепер вони не могли повернутися до своїх боксів у вартівні, а я не збирався їм допомагати.

Три мої дрони також були знищені; вони перейшли в бойовий режим, кинулися вперед і прийняли вогонь на себе. Ще один безпілотник було підбито випадковим енергетичним пострілом, і тепер він кружляв у коридорі десь позаду. За звичкою я перевірив обидва дрони, які патрулювали периметр, і ввімкнув комунікатор повідомити докторці Менсі, що мені таки треба оглянути решту бази й виконати хоча б формальний пошук уцілілих.

Позаду мене з шипінням упав дрон: я це почув і побачив у потоці. Миттю збагнув, що це означає, проте все ж забарився на пів секунди. Я вже стояв на ногах, коли щось зненацька вдарило мене так сильно, аж я впав на підлогу горілиць і відімкнулися всі системи.

Повернувшись у мережу, я нічого не бачив, не чув і не міг поворухнутися. Не вдавалося дотягтися ні до потоку, ні до комунікатора. Погано, вбивцеботе, погано.

Раптом в органічних частинах мого тіла спалахнули дивні відчуття. Повітря струменіло в обличчя, руки та розриви скафандра. У пекучу рану на плечі. Хтось зняв мій шолом і верхню частину броні. Відчуття тривали лише кілька секунд. Я збентежився й хотів закричати. Мабуть, саме так помирають вбивцеботи. Ти втрачаєш функціональність і вимикаєшся, але окремі деталі ще працюють, органічні частини доживають на напівзгаслій енергії батарей.

Тоді я зрозумів, що хтось намагається мене пересунути, і справді схотів заволати.

Здолавши паніку, я пережив ще кілька спалахів відчуттів. Не помер. Але опинився в серйозній халепі.

Гарячково, налякано й дезорієнтовано я чекав, доки відновиться хоча б частина функцій, і дивувався, чому мені не продірявили груди. Спершу повернувся звук, і я відчув, як щось нахилилося до мене. Слабкий скрип суглобів підказав, що це вартмех. Але ж їх було тільки троє. Я переглядав технічні характеристики «Дельта-Випаду» перед вильотом. Іноді я виконую роботу абияк, та навіть не іноді, але ж Пін Лі перевірила все ретельно.

А тоді мої органічні частини запекло вогнем, заціпеніння минало. Мене створили і з органічними, і з механічними частинами, щоб урівноважувати сенсорні сигнали. Без цієї рівноваги я почувався б кулькою в повітрі. І от органічна частина моєї грудної клітки торкалася твердої поверхні, що дозволило різко зосередитися на своєму становищі. Я лежав долілиць, одна рука звисала. Мене поклали на стіл?

Це точно недобре.

Тиск на спину, потім на голову. Інші частини мене також оживали, проте повільно-повільно. Я пошукав потік, але не зміг до нього під’єднатися. Потім щось устромилося в потилицю.

Ця частина мого тіла органічна, а оскільки решта мене ще не функціонувала, контролювати сигнали від нервової системи не було чим. Здавалося, мені відпилюють голову.