Всі системи: небезпека

Мене пройняв шок, а тоді раптом усе тіло ввімкнулося. Я витяг суглоб лівої руки, щоб рухати нею так, як зазвичай не вдається ні звичайним людям, ні ауґментованим, ні тілу вбивцебота. Дотягнувся до джерела тиску й болю в шиї, а тоді схопив броньоване зап’ястя. Вигнувшись усім тілом, скинув нас обох зі столу.

Ми впали на підлогу, й поки котились, я обхопив ногами іншого вартмеха. Він намагався активувати вмонтовану в передпліччя зброю, але швидкість реакції в мене тепер зашкалювала, тож я затис рукою його порт, аби той не відкрився повністю. Повернувся зір, і тепер я міг розгледіти непрозорий шолом за кілька сантиметрів від себе. Мою броню зняли до пояса, що розлютило мене ще більше.

Запхавши руку вартмеха під його ж підборіддя, я вивільнив гармату суперника. Ворог мав частку секунди, щоб скасувати команду стріляти, але не встиг. Енергетичний удар пройшов крізь мою руку та з’єднання між його шоломом і шиєю. Його голова сіпнулась, а тіло забилося в конвульсіях.

Я відпустив суперника на час, необхідний мені, щоб стати навколішки, обхопити неушкодженою рукою його шию і скрутити її.

Я відпустив тіло, почувши, як тріснули механічні й органічні з’єднання. Підвів погляд і побачив у дверях ще одного вартмеха з великою вогнепальною зброєю в руках.

Та скільки ж тут цих клятих бляшанок?! Відповідь не мала значення, адже хоч я й намагався підвестися на ноги, зреагувати швидко не встиг. Проте раптом вартмех смикнувся, кинув зброю і впав уперед. Я побачив дві речі: дециметрову діру в його спині й докторку Менсу позаду нього, яка тримала дещо дуже схоже на ультразвукове свердло з нашої цикади.

— Докторко Менса, — сказав я, — це порушення пріоритету безпеки, тому, відповідно до контрактних зобов’язань, я мушу це зафіксувати у звіті для компанії…

Це єдине, що лишилося в буфері пам’яті, решта мозку спорожніла.

Жінка проігнорувала мої слова, розмовляючи з Пін Лі по комунікатору, і ступила крок уперед, щоб схопити мене за руку й тягти. Я був для неї заважким, тому звівся на ноги, щоб вона не травмувалася. Я подумав, що докторка Менса може бути безстрашною галактичною дослідницею, хоч і не схожа на героїнь розважального потоку.

Вона й далі тягла мене, тож я мусив іти. Щось було не так з одним стегновим суглобом. Ох, точно, мене ж туди поранили. Крізь порвану натільну шкіру стікала кров. Я простягнув руку до шиї. Гадав, що намацаю діру, але там щось застрягло.

— Докторко Менса, тут можуть вештатись інші неконтрольовані мехи, ми не знаємо…

— Тому треба швидше, — сказала вона, тягнучи мене далі.

Останні два дрони вона забрала знадвору, але тепер вони просто марно кружляли в неї над головою. Люди не мають достатнього доступу до потоку, щоб контролювати дрони й водночас займатися чимось іншим, як-от іти чи говорити. Я спробував зв’язатися з дронами, але досі не мав надійного зв’язку з потоком цикади.

Ми повернули в інший коридор. Оверс чекала біля зовнішнього люка. Побачивши нас, вона миттю відкрила панель. Жінка тримала напоготові свою зброю, а ось мою, як я встиг помітити, Менса стискала під пахвою.

— Докторко Менса, мені потрібна моя зброя.

— Тобі бракує руки й частини плеча, — рішуче відповіла вона.

Оверс ухопилася за рештки моєї натільної шкіри й допомогла витягти мене з люка. Здійнявши хмари пилу, за два метри від нас приземлилася цикада, ледь торкаючись розсувного даху бази.

— Так, я знаю, але…

Люк прочинився. Ратті вискочив, схопив мене за комір натільної шкіри й затягнув нас усіх трьох до відсіку.

Щойно ми злетіли, я впав на підлогу. Треба щось робити зі стегновим суглобом. Я спробував запустити сканер, щоб перевірити, чи не стріляють по нас із землі, але навіть тут мій зв’язок із системою цикади обривався й глючив настільки, що я не міг бачити звіти своїх приладів, наче щось блокувало…

Приїхали.

Повернулася чутливість потилиці. Більша частина перешкод зникла, але тепер я відчував, наче щось застрягло в порту. Моєму порту введення даних.

Вартмехи «Дельта-Випаду» не вийшли з-під контролю, їм просто встановили модулі бойового управління. Такі модулі дають змогу особисто контролювати варт-меха, перетворюючи його зі здебільшого автономного конструкта на маріонетку зі зброєю. Доступ до потоку зникає, а контроль здійснюється через комунікатор. Ефективність залежить від складності наказу, а вбити всіх людей — наказ нескладний.

Менса стояла наді мною, Ратті перехилився через сидіння, щоб бачити табір «Дельта-Випаду», а Оверс прочинила одну з комірок. Вони розмовляли, але мені не вдавалося вирізнити сенс. Я сів і сказав:

— Менса, вимкніть мене.

— Що? — вона опустила погляд до мене. — Ми здійснюємо… екстрений ремонт…

Звук уривався. Оновлення заповнювало мою систему, а органічні частини не встигали опрацьовувати такий обсяг інформації.

— Невідомий вартмех встановив у мене носій даних — модуль бойового управління. Він завантажує в мене інструкції і скоро перехопить контроль. Саме тому двоє вартмехів діяли так. Зупиніть мене…