Всі системи: небезпека

Ґуратин сказав:

— Відколи ми тут, постійно маємо саботаж. Відсутні звіти про ризики, відсутні ділянки мали. Вартмех — частина цього. Він діє в інтересах компанії, а вона з якоїсь причини не хоче, щоб цю планету досліджували. Ось що, певно, сталося з «Дельта-Випадом».

Ратті дочекався миті вклинитися в розмову та перебити Ґуратина:

— Точно коїться щось дивне. Якщо вірити технічним показникам «Дельта-Випаду», в них мало бути три вартмехи, але на їхній базі мехів чомусь швендяло аж п’ятеро. Хтось влаштовує нам диверсії, але не думаю, що наш вартмех — одна з них.

Наостанок висловилася Бгарадвадж:

— Волеску та Ратті мають рацію. Якби компанія наказала вартмеху нас повбивати, ми б уже валялися мертві.

— Він же попередив про бойовий модуль! — оскаженіла Оверс. — Сказав, щоб ми вбили його! На біса йому так робити, якщо він хотів нам нашкодити?

Вона мені також подобається. І хоча я понад усе не хотів би долучатися до їхньої розмови, настав час і мені заговорити.

Тримаючи очі заплющеними, я стежив за людьми через камеру безпеки, бо так простіше. Змусив себе сказати:

— Компанія не намагається вас повбивати.

Клієнти злякалися. Ґуратин щось затараторив, а Пін Лі шикнула на нього. Менса ступила вперед, насторожено дивлячись на мене. Вона тепер стояла дуже близько, а Ґуратин та інші збилися круг неї. Бгарад-вадж сиділа в кріслі трохи далі.

— Вартмеху, звідки ти це знаєш? — запитала Менса.

Навіть через камеру мені було важко. Я спробував вдати, ніби повернувся у свій бокс.

— Бо якби компанія хотіла влаштувати проти вас диверсію, то отруїла б запаси через систему рециркуляції. Щоб це мало вигляд нещасного випадку.

Отут усі й замислилися, наскільки легко компанія може запустити диверсію через власну систему життєзабезпечення.

— Але це б тоді… — почав Ратті.

Ґуратин насупився ще більше:

— Цей мех і раніше вбивав людей. Тих, яких мав захищати. На його рахунку п’ятдесят сім шахтарів.

Пригадуєте, я казав, що, хакнувши свій модуль контролю, міг стати масовим убивцею? Не лише міг. А таки став.

Я не хотів пояснювати, але мусив:

— Я не зламував модуль контролю, щоб убити клієнтів. Він вийшов з ладу, бо тупа компанія купує найдешевші деталі. Модуль зламався, я втратив контроль над своїми системами і всіх повбивав. Компанія виправила дефект і встановила мені новий модуль. Я хакнув його, щоб це не повторилося.

Мені здається, так і було. Напевне я знав тільки одне: відколи я хакнув модуль контролю, такого не траплялося.

Волеску, засмучений, ледь помітно знизав плечима:

— Лоґи підтверджують це, бо мех вважає, що було саме так.

— І я от сиджу тут, жива, — зітхнула Бгарадвадж. Цього разу запала зловісна тиша. Через потік я бачив, як непевно завовтузилася Пін Лі, зиркаючи то на Оверс, то на Араду. Ратті чухав обличчя. Менса тихо запитала:

— Вартмеху, в тебе є ім’я?

Я не дуже зрозумів, що їй треба.

— Ні.

— Він називає себе вбивцеботом, — сказав Ґуратин. Я розплющив очі й подивився на нього. Не зміг стриматися. З їхніх виразів я зрозумів, що мої почуття відбилися на обличчі, а я таке ненавиджу.

— Це особисте.

Мовчанка затяглася. Нарешті заговорив Волеску:

— Ґуратине, ти хотів знати, як він проводить свій час. Саме це ти спершу шукав у лоґах. Розкажи всім.

Менса звела брови догори:

— Ну і?..

Ґуратин вагався.

— Відколи ми сіли на цю планету, він завантажив сімсот годин розважальних програм. Переважно серіали. Найбільше дивився якесь «Місячне святилище», — чоловік похитав головою, ніби не вірячи власним словам. — Швидше за все, мех використовував ці файли, щоб зашифрувати дані для компанії. Не міг же він усе це передивитися? Не в таких обсягах. Ми б помітили.

Я фиркнув. Він мене недооцінює.

— Це той серіал, де юристка колонії вбиває наглядача за тераформуванням, що був допоміжним донором для її імплантованої дитини? — запитав Ратті.

Я знову не стримався й гарикнув:

— Вона не вбивала! Це тупа брехня!

Ратті повернувся до Менси:

— Він його таки дивився.

На її обличчі відобразилося зачарування.

— Але як ти хакнув модуль контролю? — подала голос Пін Лі.

— Усе обладнання компанії однакове.

Якось в одному з отриманих мною завантажень були всі технічні характеристики систем компанії. Я нудився в боксі й не мав чим зайнятися, тож почав гратися з кодами модуля контролю.

Ґуратин явно не збирався міняти свою думку, але нічого не сказав. Я вирішив, що йому немає чого сказати, тому настала моя черга говорити:

— Ви помиляєтеся. Хаб-система дозволила вам прочитати мої лоґи, дозволила дізнатися про хакнутий модуль контролю. Це частина її диверсії. Вона хоче, щоб ви перестали мені довіряти, бо я намагаюся зберегти вам життя.

— Ми не будемо тобі довіряти, — відказав Ґуратин. — І лишимо знерухомленим.

Ага, дуже смішно.

— Це не спрацює.

— Чому ж?

Я скотився зі столу, схопив Ґуратина за горло і пришпилив його до стіни. Все сталося швидко. Він не встиг зреагувати. Я дав усім секунду осмислити те, що сталося, видихнути, а Волеску — ще й тихо гикнути.

— Бо хаб-система збрехала вам, що я знерухомлений.