Всі системи: небезпека

Ось чому слід було ворушитися. Ратті з Арадою зупинилися відповісти на питання про батареї для медичного обладнання, а я помчав назад до бази по новий вантаж.

Проблема, яка ще постане переді мною, полягала в типовій тактиці бою вбивцеботів. Ми кидаємося на ціль, аби знищити її, знаючи, що 90 відсотків тіла можна загоїти чи відновити в боксі. Тому обережність зайва.

Коли ми підемо з бази, я втрачу доступ до свого боксу. Навіть якби ми знали, як розібрати його на частини (а ми не знали), він надто великий, щоб поміститися в цикаду, і вимагає надто багато енергії.

А у ворогів можуть бути справжні бойові боти, а не вартові на кшталт мене. У такому разі наш єдиний шанс на порятунок — триматися від них подалі, доки не прилетить евакуаційний транспорт. Якщо тільки інша дослідницька група не підкупила когось у компанії, щоб він затримався. А я ще не говорив про таку можливість.

Ми майже все завантажили, коли по комунікатору закричала Пін Лі:

— Знайшла! їхній код доступу — глибоко в хаб-системі. Він не відправляв їм наші аудіо та відео й не пускав їх у наш потік, але періодично отримував від них команди. Ось як він видалив інформацію з наших інформаційних та картографічних пакетів, ось як наказав автопілоту малої цикади вимкнутися!

— Обидві цикади чисті, — додав Ґуратин. — Запускаю передполітну перевірку.

Менса також щось сказала, але тієї миті я отримав сповіщення від системи безпеки. Дрон надіслав сигнал тривоги.

За секунду дрон уже транслював зображення з ділянки, де стояв наш маячок. Пусковий пристрій триноги лежав на боці, а навкруги валялися шматки капсули.

Я перекинув відео в загальний потік, і люди затихли.

— От лайно, — тихо буркнув Ратті.

— Ворушіться! — суворо наказала Менса по комунікатору.

Через відключення хаб-системи в нас не працював жоден сканер, але я розширив периметр патрулювання по максимуму. І система безпеки щойно втратила контакт з одним із дронів далеко на півдні. Я кинув останній ящик у вантажний відсік, роздав накази дронам та закричав по комунікатору:

— Вони наближаються! Треба негайно летіти!

Я несподівано рознервувався, коли крокував туди-сюди перед цикадами, очікуючи на своїх людей. Волеску вийшов з Бгарадвадж, допомагаючи їй ступати по піску. За ним, з перекинутими через плече торбами, квапились Оверс та Арада, які кричали Ратті, щоб не відставав. Ґуратин уже сидів у великій цикаді, а Менса та Пін Лі прийшли останніми.

Вони розділилися: Пін Лі, Волеску та Бгарадвадж пішли до малої цикади, інші — до великої. Я пересвідчився, що Бгарадвадж спокійно піднялася по трапу. Біля люка великої цикади трапилася заминка: і я, і Менса хотіли піднятися на борт останніми. Як компроміс, я обхопив Менсу за талію і скочив у люк; трап втягнувся за нами. Я поставив докторку на ноги, а поки всі дивилися здивовано, вона сказала:

— Дякую, вартмеху.

У шоломі я почувався краще, але бракувало комфортної дистанції камер безпеки.

Я й далі стояв, тримаючись за верхній поручень, решта пристебнулись, а Менса пішла в крісло пілота. Першою здійнялася в повітря мала цикада. Менса почекала, доки осяде пил, і також злетіла.

Ми міркували так: оскільки «вони», ким би «вони» не були, не знають, що нам відомо про «них», то відправлять лише один корабель. «Вони» хочуть заскочити нас зненацька на базі і, вочевидь, спершу знищать цикад, аби ми не втекли, а тоді вже візьмуться за людей. Тепер, знаючи, що «вони» наближаються з півдня, ми могли обирати напрямок. Мала цикада повернула на захід, і ми полетіли за нею.

Я тільки сподівався, що сканери на їхній цикаді мають такий самий діапазон, що й наші.

Більшість своїх дронів я бачив через потік цикади: яскраві точки вишикувались у тривимірному просторі мали. Група-1 виконувала мій наказ — вони збиралися неподалік бази. Я розрахував час прильоту невідомої цикади. Перш ніж втратити зв’язок з безпілотниками, спрямував їх на північний схід. За мить я вже випустив їх з поля зору. Вони виконуватимуть останні вказівки, доки вистачатиме заряду батарей.

Я сподівався, що чужа дослідницька група засіче їх та полетить слідом. Вороги побачать нашу базу, виявлять відсутність цикад і зрозуміють, що ми втекли. Далі вони або зупиняться обшукати базу, або миттю почнуть прокладати маршрут нашої втечі. Передбачити неможливо.

Але ми летіли до далеких гір, і погоні не було.

РОЗДІЛ б

Люди сперечались, куди податися. Сперечались, а ще гарячково прораховували, що з необхідного для виживання вони змогли запхати в цикади. Ми розуміли, що команда, яку Ратті тепер називав «Злогрупа», має доступ до хаб-системи й знає всі місця, де ми вели дослідження. Отже, треба летіти ще кудись.

Ми вирушили до місця, яке запропонували Оверс і Ратті, швиденько вивчивши мапу. То було пасмо скелястих пагорбів серед густих тропічних джунглів, де мешкало безліч різноманітної фауни — досить, щоб збити з пантелику налаштовані на пошук життя сканери. Менса та Пін Лі знизили цикади й прилаштували їх між скелястих круч. Я вислав уперед кілька дронів, щоб мати огляд з різних кутів і коригувати розташування цикад. Потім виставив периметр.