Всі системи: небезпека

Їхня система безпеки досі вела запис. Мабуть, вони збиралися все видалити перед появою евакуаційного транспорту. Деякі клієнти вже пробували приховувати від компанії дані, аби та не продала їх у них під носом. Системні аналітики компанії свідомі таких вивертів, але сумніваюся, що люди «Сірого Кризу» це розуміють. Компанія може спіймати їх на гарячому, навіть якщо ми не виживемо. Не надто приємна думка.

Підключившись до поточного запису, я почув голос Менси:

— … знаю про рештки в непозначених зонах. Вони достатньо потужні, щоб збивати з пантелику картографічні прилади. Ви так на них натрапили?

Бгарадвадж з’ясувала це минулої ночі. Не позначені на мапах зони з’явилися не в результаті зламу. Це наслідок помилки, яка виникла через поховані глибоко під багном та скелями рештки. Колись у минулому ця планета була населена, тому за законом тут можна проводити лише археологічні розкопки. Навіть компанія має це виконувати.

Можна нелегально заробити купу грошей, добуваючи рештки, і саме це, очевидно, планував робити «Сірий Криз».

— Я не хочу про це говорити, — сказала Синя Лідерка. — Мене більше цікавить, про що ми з вами можемо домовитися.

— Щоб ви не вбивали нас, як «Дельта-Випад», — рівним голосом відповіла Менса. — Щойно ми вийдемо на зв’язок з рідною планетою, переведемо вам кошти. Але які гарантії, що ви лишите нас живими?

Ненадовго запала тиша. Як чудово: вони теж не знають.

— У вас немає вибору. Доведеться нам повірити, — відрізала Синя Лідерка.

Ми сповільнювалися, заходячи на посадку. В потоці не зринало сигналів тривоги, і я був налаштований оптимістично. Ми як могли розчистили ділянку для Пін Лі та Ґуратина. їм довелося хакнути периметр так, щоб цього не помітив останній вартмех, підібратися близько й отримати доступ до потоку хаб-системи «Сірого Кризу». (Сподіваюся, то був останній вартмех. Сподіваюся, на базі «Сірого Кризу» не ховається ще десяток.) Ґуратин придумав, як скористатися тим, що вони хакнули нашу хаб-систему, й отримати доступ до їхньої. Але щоб запустити маячок, він мав опинитися впритул до ворожої бази. Ось чому треба було прибрати звідти інших вартмехів. Такий план. Мабуть, для його втілення не слід було наражати Менсу на небезпеку, але запізно гадати.

Я відчув полегшення, коли ми різко сіли на землю, а люди від цього, певно, аж зубами клацнули. Я виліз із вантажного відсіку разом з іншими мехами.

Ми були за кілька кілометрів від бази, стояли на величезній брилі посеред густого лісу. У деревах закричало безліч звірів і птахів, стривожених важкою посадкою цикади. Насувалися хмари, віщували дощ та замикали кільце. Пусковий пристрій, який мав вивести маячок на орбіту, був метрів за десять звідси. Ех, надто близько.

Я приєднався до трьох інших вартмехів, і разом ми зайняли стандартну оборонну позицію. Рій дронів вилетів з материнського корабля і розосередився по периметру. Я не дивився на людей, що спускалися трапом. Мені дуже хотілося поглянути на Менсу, отримати якісь вказівки. Якби я був сам, то кинувся б до краю плато, але спершу мав урятувати її.

Синя Лідерка пішла з Зеленим уперед, а всі інші тупцяли позаду, наче боялися наближатись. Один з них — той, хто, ймовірно, збирав звіти вартмехів та дронів, — сказав:

— Ознак чужої присутності немає.

Синя Лідерка промовчала, але двоє вартмехів «Сірого Кризу» побігли до маячка.

Гаразд, але проблема в тому, що, як я вже казав, компанія на всьому економить. Для маячка, який треба запустити лише раз, і то за надзвичайної ситуації, щоб він передав сигнал через кротову нору й не повертався, беруть найдешевші деталі. Маячки не мають засобів безпеки, а ракети запуску в них щонайгірші. Ось чому їх встановлюють за кілька кілометрів від бази і запускають дистанційно. Ми з Менсою мали на певний час відволікти «Сірий Криз» та вартмехів від бази й не підсмажитися під час запуску маячка.

Але Синя Лідерка вирішила захопити Менсу, тож часу стало обмаль. Двоє вартмехів колами кружляли навколо триноги маячка, шукаючи ознак чужого втручання, і мені урвався терпець. Я пішов до Менси.

Жовтий помітив мене. Мабуть, він щось сказав у потоці Синій Лідерці, бо та озирнулася до мене.

Коли останній вартмех «Дельта-Випаду» кинувся в мій бік і відкрив вогонь, я зрозумів: світло засяє над нами. Я пірнув униз і покотився, дістаючи вогнепальну зброю. Моя броня приймала удари, але я тільки рахував влучання в іншого вартмеха. Менса пригнулася з іншого боку цикади, і я відчув, як гуркіт прокотився по плато. Це внизу триноги висунувся головний двигун маячка, готуючись до старту. Двоє інших вартмехів спинились, а Синя Лідерка застигла від здивування.

Я смикнувся — і ворог влучив у слабку ділянку броні на моєму стегні. Я оббіг цикаду й побачив Менсу. Скинув її з краю брили, повернувся, щоб упасти на спину, і накрив руками шолом скафандра, щоб захистити голову жінки від удару. Ми відскочили від скель і врізалися в дерева, а тоді полум’я пронеслося по плато і вирубило мій…

МЕХА ВИМКНЕНО