Всі системи: небезпека

— Ти добре діяв з доктором Волеску, — продовжила Менса. — Навряд чи інші зрозуміли… але були вражені.

— Заспокоєння постраждалого — частина стандартних інструкцій щодо надання невідкладної допомоги.

Я тугіше запнув ковдру, щоб Менса не помітила нічого жахливого. Здається, внизу щось протікало.

— Так, але система визначила за пріоритет Бгарадвадж і не перевірила життєвих показників Волеску. Вона не врахувала шокової ситуації й вирішила, що він вибереться сам.

Зображення в потоці вказувало, що всі вже проглянули записи польової камери Волеску. Вони говорили приблизно таке: «Не знав, що в цього є обличчя». Відколи ми прибули сюди, я завжди ходив у броні і ніколи не відкривав забороло шолома поряд з іншими. Не було особливих причин. Єдине, що вони побачили б, — це мою голову, а вона в мене стандартна, людська. Люди говорити зі мною й не хотіли, а я з ними — тим більше: підчас роботи це б відволікало, а під час відпочинку… Я не хотів розмовляти. Менса бачила мене, коли підписувала орендний договір. Вона майже не дивилася в мій бік, а я — в її, бо знову ж таки: вбивцебот + справжня людина = ніяковість. Постійне носіння броні позбавляє зайвої взаємодії.

— Частина моєї роботи полягає в тому, щоб не слухати систему, коли вона… помиляється, — відповів я.

Ось чому потрібні вартмехи — конструкти з органічними компонентами. Але вона й так це знає. Перш ніж схвалити мою доставку, вона десять разів надсилала відмову, намагаючись уникнути моєї присутності. Я на неї через це не серджуся. Сам би не погодився на свою присутність.

Навіть не знаю, чому не сказав їй: «Завжди радий допомогти, а тепер, будь ласка, йдіть з мого боксу, щоб я міг тут попротікати в тиші та спокої».

— Добре, — промовила Менса й подивилася на мене, якщо об’єктивно, 2,4 секунди. Суб’єктивно ж це тривало двадцять болісних хвилин. — Зустрінемося за вісім годин. Якщо тобі щось буде треба, повідом через потік.

Вона вийшла, і двері з ковзанням зачинилися.

Мені стало цікаво, що там усіх так вразило. Я викликав запис інциденту. Ого. Поки ми вибиралися з кратера, я постійно розмовляв з Волеску. Хоча більше переймався траєкторією цикади, кровотечею Бгарадвадж та істотою, що могла вистрибнути з кратера для другої спроби. Я, по суті, сам себе не слухав. Спитав, чи має він дітей. Приголомшливо. Можливо, я дивлюся забагато фільмів (Волеску дійсно мав дітей: перебував у чотиристоронньому шлюбі, й семеро дітей лишилися вдома з його партнерами).

Усі мої системи були надто збуджені, щоб відпочивати, чим я скористався, щоб проглянути решту записів. Там знайшов дещо дивне. Хаб-система через керівний потік надіслала команду «скасування» на модуль контролю, якому я підпорядковувався. Чи принаймні так вважалося. Мабуть, глюк. Це все одно нічого не означає, адже пріоритет у медсистеми…

НАДІЙНІСТЬ РОБОЧОЇ СИСТЕМИ 39 % ЗАПУСКАЄТЬСЯ СТАЗИС ДЛЯ ТЕРМІНОВОГО РЕМОНТУ

РОЗДІЛ 2

Коли я прокинувся, то майже відновив усі системи, ефективність становила 80 % і зростала. Я негайно перевірив потоки — раптом люди вирішили вийти назовні, — проте з міркувань безпеки Менса подовжила заборону на вихід з бази ще на чотири години. Її рішення принесло мені полегшення, бо дало час відновити дієздатність до 98 відсотків. Проте також прийшло сповіщення, щоб я прийшов до неї зі звітом. Такого раніше не бувало. Але, можливо, вона хоче переглянути інформаційний пакет про ризики й з’ясувати, чому нас не попередили про підземного ворога. Мене й самого це трохи цікавило.

Їхня група називається «Допзбереження». Вона викупила опціон на ресурси цієї планети, а дослідницька місія має на меті з’ясувати, чи варто претендувати на повну частку. І важливо знати, що планетою сновигають істоти, які можуть з’їсти вчених, поки ті викинуть свою роботу.

Мене не дуже цікавить, хто мої клієнти і чого хочуть. Я знав, що ця група походить із планети вільного володіння, але не вважав за потрібне з’ясовувати деталі. «Вільне володіння» означає, що планету тераформували й колонізували, але не закріпили за жодною корпоративною конфедерацією. По суті, «вільне володіння» означає шоу з клоунами, тому я багато не очікував від такого товариства. Але з цими людьми виявилося на диво легко працювати.

Змивши з нової шкіри патьоки, я виліз із боксу. І саме тоді збагнув, що не позбирав шматків своєї броні, які тепер валялися по всій підлозі, заляпані моїми рідинами та кров’ю Бгарадвадж. Не дивно, що Менса зазирала до боксу: певно, подумала, що я тут помер. Я поскладав усе на ремонт у комірки відновлювана.

Також я мав запасний набір, але він досі лежав запакований у сховищі, тому знадобився б додатковий час, щоб витягти його та провести діагностику й налаштування. Я вагався щодо уніформи, але потік безпеки вже сповістив Менсу, що я прокинувся, тому слід було йти.