З часів неволі. Сосновка-7

У 1962, обговорюючи разом з робітниками дії “оасівців” у Франції та Алжирі, Куриляк висловився, що для боротьби з існуючими у Радянському Союзі порядками, необхідно утворити банди по типу ОАС.

Весною 1963 р. Куриляк в розмові з гр. Окіпним зводив наклеп на одного з керівників Партії і Уряду, опорочуючи його виступ перед працівниками літератури і мистецтва.

В розмові з гр. Синицею опорочував Радянську владу, висловлювався за організацію приватновласницького сектору у промисловості.

У липні 1963 року Куриляк серед робітників цукрового заводу зводив наклеп на рух за комуністичну працю у СРСР.

У вересні-жовтні 1963 року Куриляк у зв’язку зі Зверненям радянського уряду про економне розходування хліба і хлібних виробів, зводив наклеп на політику уряду СРСР, допускав наклепницькі висловлювання на адресу глави Радянського уряду.

У вересні 1963 р. серед учнів школи робітничої молоді Куриляк допускав наклепницькі висловлювання на життя робітників і колгоспників у Радянському Союзі.

1958, 1959 і 1962 років у листах до своєї знайомої Вархоляк А. І. та сестри Куриляк Є. М. в різкій формі зводив наклеп на радянську дійсність, на національну політику партії та на життя колгоспного селянства.

У пред’явленому обвинуваченні Куриляк винним себе визнав частково і пояснив, що дійсно він займався агітацією антирадянського змісту, був вороже настроєним до радянської влади, у зв’язку з тим, що вже 1946 і 1951 роках був двічі засуджений за антирадянську діяльність.

Що ж стосується висловлювань про створення організації ОАС та розпуску колгоспів Куриляк ці факти заперечує.

Судова колегія вважає, що інкримінований склад злочину Куриляку доведений повністю показами свідків Окіпного, Ковальського, Синиці, Попелевича, Гаврилюка, Юхимчука, Михащука, Скибицького, Косянчука, Собчука, Рудого, Орлова, Балабзовського, Тишкова, Хміля, Тимощука, Радевич та Вербицької, а також письмовими доказами та висновком графічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 323 і 324 КПК УРСР, Судова колегія

ПРИГОВОРИЛА:

Куриляка Степана Миколайовича на підставі ч. 2 ст. 62 КК УРСР на 8 (вісім) років позбавлення волі у виправно-трудових колоніях суворого режиму.

Міру запобіжного заходу Куриляку С. М. залишити попередню — тримання під вартою.

Строк покарання Куриляку С. М. рахувати з 31 жовтня 1963 року.

Стягнути з Куриляка С. М. 30 (тридцять) крб. судових витрат у доход держави.

Речові докази (а. с. 360) зберігати у справі.

Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду Української СРСР протягом 7 діб з дня вручення копії вироку.

Головуючий — підпис.

Н/засідателі — підписи.

Згідно: Головуючий — (підпис)

* * *

Прокуророві Української РСР

Від в’язня Куриляка Степана Миколайовича,

1929 р. н., що утримується у виправно-трудовому

таборі за адресою: Мордовська АРСР, станція Потьма,

п/в Явас, ЖХ 385/7

СКАРГА

30 грудня 1963 р. Рівненський обласний суд на підставі ст. 62 ч. 2 КК УРСР засудив мене на 8 (вісім) років позбавлення волі. Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду УРСР 06.02.1964 р. розглянула справу у касаційному порядку і перекваліфікувала мої дії на ч. І ст. 62 КК УРСР і призначила мені п’ять років позбавлення волі у ВТК. Як вирок, так і ухвалу вважаю незаконними з таких підстав:

Суд написав у вироці:

“У січні 1962 року в приміщенні контрольно-розподільного устрою в присутності Окіпного і Синиці Куриляк доводив необхідність заміни в СРСР колективної системи господарства одноосібною системою ведення сільського господарства по типу ведення фермерських одноосібних господарств в США”.

Хоча з Окіпним і Синицею я давно перебував у ненормальних, натягнутих стосунках, хоча вони на протязі всього попереднього і судового слідства брехали на мене, як лише могли, але й вони передали розмову на суді не в тому дусі, як виклав її суд у вироці. У бесіді в присутності Окіпного і Синиці я міг згадувати доповідь Хрущова та приклади із знайомих мені колгоспів, а також, що в колгоспах ще й досі зустрічаються неподобства та недоліки, але я ще нікому не пропонував ліквідувати всю колгоспну систему. На підставі доповіді Хрущова я позитивно поставився до досягнень американського фермера Гарста, але я ніколи не тлумачив позитивної оцінки Хрущовим фермера як пропозицію ввести такі способи господарювання у нас. Свідки, власне, це й показали в суді, але під пером судді мій переказ критичних зауважень Хрущова трансформувався на агітацію за необхідність заміни колгоспів господарствами по типу американських ферм. Таким чином суть розмови, подана в перекрученому вигляді, і по-друге, вона не має в собі ознак злочину, передбаченого ст. 62 КК УРСР, бо стосується економіки, а не радянської влади. Тому це звинувачення вміняється мені у вину незаконно.

Суд каже у вироці:

“В січні і травні 1962 р. Куриляк зводив наклеп на політику Радянського Союзу в питаннях роззброєння і скорочення збройних сил Радянського Союзу”.