З часів неволі. Сосновка-7

Цікава педагогічна засада йоги. Вона вважає, що людина може і повинна сама себе удосконалювати, і через вдосконалення може проходити різні стадії піднесення. Загалом об’єм інтелектуальної сили людини, даний кожному окремому чоловікові Богом, не може бути змінений. Проте завдання людини полягає в тому, щоб використати дар Божий до кінця, що на практиці, як вважають йоги, буває вельми рідко, і йога, власне кажучи, має своїм завданням сприяти тому найголовнішому використанню. Як учення ідеалістичне, вона не просто визнає існування Бога, але й сповідує цікаву педагогічну засаду: вона визнає існування верховної сили, яка веде назустріч одне одного тих, хто прагне до самовдосконалення. Звідси правило: коли людина вирішила в чомусь, наприклад, в оволодінні йогою, сама себе вдосконалювати, то вона зустріне навчителя собі на допомогу, причому процес зближення учня з учителем є взаємний і обов’язковий. Вони знаходять один одного обов’язково. У цій педагогічній парі учень є центральною точкою. Учитель викладає учневі все, що в нього є, учень вичерпує з учителя всі знання, які має учитель, або скільки він сам спроможний взяти в свою голову. Тут можливі кілька варіянтів: по-перше, учень, не вичерпавши вчителя, наповнив свій мозок по вінця своєї пам’яти; по-друге, учень вичерпав усі знання з учителя і не наповнив об’єм своєї пам’яти. Він готовий іти далі, ніж міг провадити його вперед перший вчитель. У такому разі він обов’язково знаходить другого вчителя, який шляхом збільшення знань веде його далі. Ця обов’язковість — воля неба, яка здебільшого учня поєднує зі здібним учителем.

Якщо учень вичерпає другого вчителя і ще спроможний розвиватися далі, йому обов’язково прийде назустріч третій учитель і так далі, доти, доки він спроможний удосконалювати себе.

Важливо підкреслити, що мова йде про двоєдиний процес удосконалення людини. Об’єктом вивчення в цьому разі є, ясна річ, йога: її теорії (учення, філософії) та оволодіння вправами (глибоке дихання, вольове зосередження уваги на об’єкті з такою самоізоляцією від зовнішнього світу, за якої зовнішній світ ніби зовсім відсутній, така концентрація волі на одній думці, коли стає можливим цю думку ніби вистрелити комусь за тисячі кілометрів та інше). Мета йоги — фізичне й психічне удосконалення людини. Тому йога в центр своєї уваги ставить учня, його воля до самоудосконалення — це головне. Якщо цього немає, учитель нічого не може зробити, та він і не з’являється. Здається, Ісус Христос пройшов цю велику школу. У кожному разі індійський бог Рама — перший Великий посвячений (між іншим наш трипільський праукраїнський арій) — це перший великий йог.

Поява в зоні товстої книжки Рамачараки збудила допитливих людей і створила моду на йогу. Ми кинулися конспектувати. Чекісти кілька разів забирали зошити й вивчали. Мабуть, прийшли до висновку про нешкідливість йоги для їхньої влади. Зошити повернули і тепер не забирають.

— Отже, питаю, це вчення не становить небезпеки для комуністичної імперії?

— Так, не становить. Йога виникла в Індії ще в другому сторіччі до нової ери. Йога — це і теорія, і практика. Теорія навчає практикуванню йоги.

— А коли б я не захотів практикувати, то що, не варто й читати?

— Не поспішайте, пане Левку, хай я продовжу. Отож йога складається з трьох частин. Перша частина зветься Хатха-йога. Конспект Хатха-йоги займає товстий зошит. У мене він є і я можу вам дати переписати. Хатха-йога — це вчення про дихання та будову легенів. Саме завдяки глибокому диханню людина сполучається з праною чи, простіше кажучи, дістає можливість споживати прану.

— А що таке прана?

— Прана — це той космічний складник повітря, який активізує хімічні процеси в організмі, сприяє очищенню крови, робить організм сильнішим, відпорнішим. Друга частина йоги зветься Раджа-йога. Вона вчить концентрувати увагу і зміцнювати волю, тобто вона займається нервовою системою людини. Третя частина розвиває інтелект і учить спрямовувати енергію мозку в заданому напрямку на заданий об’єкт.

— Яка мета йоги?

— Самовдосконалення людини.

— А за межами удосконалення є якась зовнішня мета?

— Немає. А хіба цього мало?

— Цього зовсім недостатньо. Людину, ну наприклад, самого себе, я розглядаю як інструмент політичної дії. Удосконалення будь-якого інструменту роблять для того, щоб він краще виконував роботу. Мета інструменту не в ньому самому, а в піднесенні ефективности дії на об’єкт. Зубило точать для того, щоб краще рубало бляху, свердел точать для того, щоб краще й швидше свердлило метал, солдата вчать стріляти для того, щоб влучніше стріляв і більше вбивав ворогів, націоналіста є сенс навчити історії та інших суспільних наук для того, щоб у теоретичних дискусіях із шовіністами вправніше обґрунтовував правоту українського національно-визвольного руху.

Зубило, свердло, солдат, політик — інструменти. Я — також інструмент у руках української національно-визвольної ідеї. І я хочу себе удосконалити, мов зубило, заточувати для кращого рубання імперської державної машини.