Читаем Засаднчі міфи ізраїльської політики полностью

Джерела: "Хвалам хазе", 20 квітня та 1 червня 1966 р., "Єдіот Ахронот", 8 листопада 1977 р.

Постійна із часів Теодора Герцля доктрина визначає жида не за приналежністю до релігії, а за приналежністю до раси.

Стаття 4б основного закону держави Ізраїль (яка не має конституції), що визначає "Закон про повернення" (№ 5710 від 1950 року), говорить: "Жидом вважається особа, що народилася від жидівської матері або звернена в юдаїзм" (расовий або конфесіональний критерій).

Джерело: Клейн. Жидівська держава. Вид. Дюно, Париж, с. 156.

В 1895 році Герцль писав німецькому кореспондентові Шпейделю: "Я розумію антисемітизм. Ми, жиди, залишилися, хоча й не з нашої вини, чужорідним тілом у різних націях".

Джерело: Т. Герцль. Щоденники, с. 9.

Через кілька сторінок він висловлюється ще ясніше: "Антисеміти стануть нашими самими надійними друзями, антисемітські країни — нашими союзниками" (там же, с. 19).

Мета була одна: зібрати жидів у всесвітньому гетто.

Факти підтвердили правоту Теодора Герцля.

Побожні жиди повторюють щодня: "На наступний рік — у Єрусалимі", усвідомлюючи Єрусалим не як певну територію, а як символ союзу Бога з людьми, для здійснення якого потрібні особисті зусилля. Але "Повернення" здійснювалося під впливом погроз антисемітів і іноземних держав.

31 серпня 1949 року, звертаючись до групи американців, що відвідали Ізраїль, Бен-Гуріон заявив: "Хоча ми досягли нашої мети і створили Жидівську державу, ми тільки починаємо. Сьогодні в Ізраїлеві всього 900000 жидів, у той час як більшість жидівських народів ще перебуває за кордоном. Наше майбутнє завдання — зібрати всіх жидів в Ізраїлі".

Метою Бен-Гуріона було зібрати в Ізраїлі з 1951-го до 1961 року чотири мільйони жидів. Приїхало 800000. В 60-і роки імміграція не перевищувала 30000 на рік. В 1975–1976 роки еміграція з Ізраїлю перевищила імміграцію.

Тільки неабиякі переслідування, як у Румунії, дали деякий імпульс "Поверненню".

Навіть гітлерівські жорстокості не допомогли здійсненню мрії Бен-Гуріона.

З жидівських жертв нацизму, які знайшли притулок за кордоном у період з 1935-го по 1943 рік, лише 8,5 % улаштувалися в Палестині. США обмежили прийом 182 тисячами (менше 7 %), Англія — 67 тисячами (менше 2 %). Незмірна більшість, 75 %, знайшла притулок у Радянському Союзі.

Джерело: Інститут з жидівських справ у Нью-Йорку. Ці цифри наводяться в кн.: Крістофер Сайкес. Роздоріжжя на шляху в Ізраїль. Лондон, 1965 і Н. Вайншток. Сіонізм проти Ізраїлю, с. 146.


2. МІФ ПРО НЮРНБЕРЗЬКЕ ПРАВОСУДДЯ

"Цей трибунал є продовженням військових зусиль союзних націй".

Джерело: Роберт Джексон, генеральний прокурор США (засідання 26 липня 1946).

8 серпня 1945 року американські, англійські, французькі і радянські керівники зібралися в Лондоні, щоб організувати "переслідування та покарання головних військових злочинців європейських держав Вісі, створивши "Міжнародний військовий трибунал" (стаття 1а).

Ці злочини визначалися в главі II, стаття 6:

1) "Злочини проти миру", інкриміновані тим, хто відповідальний за розв'язання війни.

2) "Військові злочини" — порушення законів і звичаїв війни.

3) "Злочини проти людяності", тобто головним чином, проти цивільного населення.

Впровадження такої юрисдикції вже викликає ряд зауважень.

1. Це не був міжнародний трибунал, тому що в ньому були представлені тільки переможці, отже, розглядалися лише злочини, вчинені переможеними. Як справедливо визнав генеральний прокурор США Роберт Джексон, що головував на засіданні 26 липня 1946 року: "Союзники технічно усе ще перебувають у стані війни з Німеччиною… І як військовий трибунал цей трибунал є продовженням військових зусиль союзних націй".

Перейти на страницу:

Похожие книги

Против всех
Против всех

Новая книга выдающегося историка, писателя и военного аналитика Виктора Суворова — первая часть трилогии «Хроника Великого десятилетия», написанная в лучших традициях бестселлера «Кузькина мать», грандиозная историческая реконструкция событий конца 1940-х — первой половины 1950-х годов, когда тяжелый послевоенный кризис заставил руководство Советского Союза искать новые пути развития страны. Складывая известные и малоизвестные факты и события тех лет в единую мозаику, автор рассказывает о борьбе за власть в руководстве СССР в первое послевоенное десятилетие, о решениях, которые принимали лидеры Советского Союза, и о последствиях этих решений.Это книга о том, как постоянные провалы Сталина во внутренней и внешней политике в послевоенные годы привели страну к тяжелейшему кризису, о борьбе кланов внутри советского руководства и об их тайных планах, о политических интригах и о том, как на самом деле была устроена система управления страной и ее сателлитами. События того времени стали поворотным пунктом в развитии Советского Союза и предопределили последующий развал СССР и триумф капиталистических экономик и свободного рынка.«Против всех» — новая сенсационная версия нашей истории, разрушающая привычные представления и мифы о причинах ключевых событий середины XX века.Книга содержит более 130 фотографий, в том числе редкие архивные снимки, публикующиеся в России впервые.

Анатолий Владимирович Афанасьев , Антон Вячеславович Красовский , Виктор Михайлович Мишин , Виктор Сергеевич Мишин , Виктор Суворов , Ксения Анатольевна Собчак

Фантастика / Публицистика / Попаданцы / Документальное / Криминальный детектив
Россия между революцией и контрреволюцией. Холодный восточный ветер 4
Россия между революцией и контрреволюцией. Холодный восточный ветер 4

Четвертое, расширенное и дополненное издание культовой книги выдающегося русского историка Андрея Фурсова — взгляд на Россию сквозь призму тех катаклизмов 2020–2021 годов, что происходит в мире, и, в то же время — русский взгляд на мир. «Холодный восточный ветер» — это символ здоровой силы, необходимой для уничтожения грязи и гнили, скопившейся, как в мире, так и в России и в мире за последние годы. Нет никаких сомнений, что этот ветер может придти только с Востока — больше ему взяться неоткуда.Нарастающие массовые протесты на постсоветском пространстве — от Хабаровска до Беларуси, обусловленные экономическими, социо-демографическими, культурно-психологическими и иными факторами, требуют серьёзной модификации алгоритма поведения властных элит. Новая эпоха потребует новую элиту — не факт, что она будет лучше; факт, однако, в том, что постсоветика своё отработала. Сможет ли она нырнуть в котёл исторических возможностей и вынырнуть «добрым молодцем» или произойдёт «бух в котёл, и там сварился» — вопрос открытый. Любой ответ на него принесёт всем нам много-много непокою. Ответ во многом зависит от нас, от того, насколько народ и власть будут едины и готовы в едином порыве рвануть вперёд, «гремя огнём, сверкая блеском стали».

Андрей Ильич Фурсов

Публицистика
Управление будущим
Управление будущим

Георгий Почепцов – доктор филологических наук, профессор, автор пятидесяти книг на тему информационных войн, пропаганды, теории коммуникации, информационных и коммуникативных технологий. Заслуженный журналист Украины, член Национального союза писателей. В издательстве «Фолио» вышли его книги «Пропаганда 2.0» и «Виртуальные войны. Фейки». В мире наступил период, когда меняются не только правила управления, как это было после Первой мировой войны, когда появилась Лига наций, и после Второй, когда появилась ООН. Страна, которая строит будущее, будет жить по своим правилам. Страна, которая не делает этого, будет жить по чужим, поскольку она будет строить будущее для кого-то другого. Будущее интересно в первую очередь военным, мировым нефтяным и газовым компаниям и государствам в сфере энергетики. Все эти сферы больше других зависят от будущего. Но сегодня будущее повлияет на жизнь каждого, поскольку все будут зависимы от роботизации и развития искусственного интеллекта, так как исчезнет множество профессий.

Георгий Георгиевич Почепцов

Публицистика
Мифы и правда Кронштадтского мятежа. Матросская контрреволюция 1918–1921 гг.
Мифы и правда Кронштадтского мятежа. Матросская контрреволюция 1918–1921 гг.

28 февраля 1921 г. в Кронштадте тысячи моряков и рабочих выступили против власти коммунистов. Они требовали вернуть гражданские свободы, признать политические партии, провести новые выборы в Советы. В руках восставших было 2 линкора, до 140 орудий береговой обороны, свыше 100 пулеметов. Большевики приняли экстренные и жестокие меры для ликвидации Кронштадтского мятежа. К стенам крепости были направлены армейские подразделения под командованием будущего маршала М. Н. Тухачевского. После второго штурма бастионов, к утру 18 марта, мятеж в Кронштадте был подавлен. Без суда расстреляли более 2000 человек, сослали на Соловки более 6000.Основанная на многочисленных документах и воспоминаниях участников событий, книга историка флота В. В. Шигина рассказывает об одной из трагических страниц нашей истории.

Владимир Виленович Шигин

Военное дело / Публицистика / Документальное