Засаднчі міфи ізраїльської політики

^{Джерело: Документ NG3933 процесу Вільгельмштрассе, цитується Рейтлінгером у його книзі "Остаточне вирішення", с.79, де він знову наводить інтерпретацію в сенсі "фікції" або "камуфляжу" без найменшого обґрунтування.}

Оригінальним вираженням було "загальне вирішення жидівського питання", тобто таке, після якого до цього питання не потрібно буде більше вертатися. Але Герінг, що вжив його вперше в першому абзаці листа від 31 липня 1941 року, даючи Гейдріху вказівку підготувати це рішення (P.S.710 Т.XXVI, с.265), повторив його й в останньому абзаці. Саме це вираження головним чином і вживалося, але в тім же самому сенсі, а не в сенсі ліквідації проблеми шляхом ліквідації тих, через кого ця проблема виникає. Після того, як сам Герінг у Нюрнберзі 20 березня 1946 року зловив за руку тенденційних перекладачів, суддя Джексон змушений був з ним погодитися (том1Х, с.552). Але про цей інцидент, що руйнував всю теорію, преса не промовила ні слова.

Другий приклад такої довільної зміни змісту слів для виправдання тези — конференція у Великому Ванзеї, що відбулася в Берліні 20 січня 1942 року.

На початку цієї конференції Гейдріх повідомив, що він тільки що призначений "на посаду відповідального за підготовку остаточного вирішення жидівського питання в Європі… Відтепер він буде відповідати за всю сукупність мер, необхідних для остаточного вирішення жидівського питання без урахування географічних кордонів" (підкреслено мною — Роже Ґароді).

Гейдріх підвів далі підсумки антижидівської політики, що проводилася до тієї пори:

а) Витиснення жидів з життєво важливих для німецького народу сфер.

б) Витиснення жидів з життєвого простору німецького народу.

Зважаючи на блискавичне просування німецької армії на Східному фронті (у СРСР) Гейдріх продовжив з врахуванням цієї нової ситуації: "З попереднього дозволу фюрера еміграція поступається місцем іншому можливому рішенню: евакуації жидів на Схід" (підкреслено мною — Роже Ґароді).

"Не можна розглядати ці акції інакше як паліативи, але вже накопичений у цій галузі практичний досвід має важливе значення для майбутнього остаточного вирішення жидівського питання".

^{Джерело: N.G.2586G.}

Це остаточне вирішення могло бути здійснене лише після війни та пошуки його завжди велися в одному напрямку: вигнання всіх жидів з Європи. Гітлер ясно сказав послові в Парижі Абецу, що має намір "евакуювати всіх жидів з Європи після війни".

^{Джерело: "Документи по німецькій зовнішній політиці" 1918-45, Серія Д, том X, с.484.}

З тексту Ванзейської конференції (20 січня 1942):

"У ході остаточного вирішення жиди будуть спрямовані на Схід для використання їхньої праці. Жінки будуть відділені від чоловіків. Жиди, здатні працювати, будуть спрямовані великими колонами в райони, де здійснюються великомасштабні роботи, на будівництво доріг і внаслідок цього, безсумнівно, велике число загине в результаті природного відбору.

Ті, що зрештою залишаться, безсумнівно, будуть являти собою найдужчий елемент, заслуговують відповідного поводження, тому що вони є результатом природного відбору і їхнє звільнення повинне розглядатися як поява зародку нового жидівського руху (як показує історичний досвід)" (133133).

Ірвінг: