Житіє моє

— Повернуся — сам подивлюся, ти нічого не викидай. Закляття і нові накласти недовго.

— Звичайно! До речі, тут твої знайомі приїжджали з Арангену, типу, на поминки. З почуттям говорили, я майже всі слова зрозумів.

От гади! Жерли за мій рахунок! Пора закривати цю їдальню — будувати вежу, відвертаючий щит, і нікого не впускати без запрошення.

— Жени їх всіх до дідька! Розпустилися!!! Чорні — егоїсти і індивідуалісти, які можуть бути поминки, в кінці кінців? А особливо — Райка жени, трутня такого, Шерех йому тато.

Мого пса не вберіг, паразит, а буде робити вигляд, що так і треба!

Наступним я подзвонив Ларкесові. Старший координатор терпляче вислуховував мої обурені закиди, але розуміння не виказав:

— Оговтався, не пройшло і року. Тобі слід було вивчити порядок передачі нащадкам майна чарівників, а не покладатися на удачу. Мати у власності зомбі твої компаньйони не можуть в силу відсутності відповідних здібностей, полковника Райка в заповіті нема, він тобі ніхто і звати його ніяк. Пес поступив у розпорядження відділу утилізації небезпечних артефактів.

— Хай повертають негайно!

— Не вийде, вони його загубили.

— !!!

— Не лайся. Мені теж лише недавно доповіли — безвідповідальні дегенерати намагалися приховати свою промашку. Твій волохатий гад вдало прикинувся чучелом, а клерки вирішили, що зомбі за накладною — то жарт.

— Де це було? Коли? Мені потрібно їхати негайно. Макса потрібно шукати!

— Не метушись. Якби він сказився, про це вже стало би відомо. Якщо ж він розпався, то все тим більше зачекає. У нас збройний конфлікт планується, забув? Ситуація увійшла в стадію ескалації, амулети інструментального контролю фіксують присутність нерозпізнаних кораблів в інгернійських територіальних водах. Атака почнеться не сьогодні-завтра. Як тільки стане відомо, що проблему вирішено, ти отримаєш все, що захочеш, а поки що пам’ятай: збитки, яких може завдати один зомбі, ніщо, порівняно з втратами на війні. Наберися терпіння.

От так от. А якщо, звар’ювавши, Макс когось розтерзає, одразу ж винним у всьому виявлюся я. Емігрую! Мамою клянуся, емігрую в І’Са-Оріо-Т. І хай Ларкесові стане соромно за те, що він мене не поважав.

Ввечері намагався відновити з пам’яті список основних цілей зі свого щоденника. Виходило погано, тому весь наступний день ходив похмурий, як смерть. Хоча, на фоні загального напруженого очікування мій настрій в очі не кидався. Зате мене почав діставати якийсь емпат. Я його прямо запитав: чи хоче він працювати з некромантом? Білий тихо злиняв, а на його місці матеріалізувався невиразний тип, схожий на сонну чаплю. Тьху! Померти спокійно не дадуть.

Усвідомивши, що проблема сама по собі не вирішиться, керівництво спробувало завантажити мене додатковою роботою.

— Чи не бажаєте попрактикуватися в магії? У вас, здається, подвійний диплом.

Так, ніби у мене є вибір.

— Суміжний відділ займається реконструкцією схем амулетів. Цікава головоломка! Можливо, у вас вийде розгадати їх призначення.

Того ж дня у мене на столі з’явилася акуратна папка без назви. Першим моїм поривом було винести її на вулицю і публічно спалити. Перемогла цікавість: навіщо возитися з амулетами, якщо все-одно неясно, для чого вони потрібні? Ото буде прикол, якщо армійські реконструюють чарівну запальничку.

Я подивився на малюнки дисків з різнобарвною інкрустацією, прочитав результати первинних тестів і відгуки експертів, посміявся над висунутими теоріями. Догортав до кольорових схем, які демонстрували гіпотетичні магічні потоки… і став читати спочатку, уже набагато уважніше.

Все правильно. Хоча в тексті жодного разу не згадувалися Чудесники чи людські жертви, але рисунок взаємодії амулетів точно співпадав із зображенням на листочках Чарака. Хоча, ні: чи то переписувач заплутався в лініях, чи халтуру зробив, але пару важливих зв’язків він пропустив. В такому, первозданному, вигляді, схема до неймовірності нагадувала управляючий модуль моїх големів. Експерті зробили висновок, подібний до мого: ритуал не має сенсу. Природньо! Адже його основної діючої частини тут нема. Сумнівів не залишалося: те, що пробували організувати сектанти, лише запускало невідомий артефакт, а потім він виконував… що? І найсмішніше: де весь цей час ховається така здоровенна штукенція? Світ наповнений магами, і за стільки років її не знайшли!

З іншого боку, яка різниця, якщо скористуватися нею Чудесники все-одно не зможуть. Зате у мене з’явився шанс виявитися розумнішим за всіх.

Рисунок взаємодій легко розбивався на сім незалежних блоків (легко, це якщо знати, як ділити). Я розграфив то, як я бачив схеми амулетів, і пішов хвалитися своєю геніальністю. Начальник відділу реконструкції прийняв мене і охоче продемонстрував оригінали змодельованих мною ключів. Я тримав у руках скляні диски з металевою інкрустацією і почувався дурнувато: нічого спільного з моїми фантазіями реальність не мала.

— Це точно вони? А схема в кінці папки звідки?

Начальник відділу знизав плечима.

— Нам таких деталей не пояснюють. Схему взаємодії склали свідки ритуалу, амулети ми отримали пізніше, іншими каналами.