Житіє Моє

І нічого не пояснити? Не вийде! Я терміново понизив тон, підпустив у голос довірливих інтонацій і іронії. Білі, майже всі, – емпати, що означає – мимоволі сприймають настрій співрозмовника (віддзеркалюють, коротше кажучи, і чим молодший маг, тим гірше у нього виходить це контролювати).

- Не спіши! Адже ж ми не проти, – я зиркнув на дядька, той знизав плечима, - просто це дещо несподівано.

Алех, ще не зрозумівши, в лапи якого махрового маніпулятора він потрапив, трохи розслабився, але до відвертості поки не дійшло. Виглядав він пом’яцкано, а оскільки здоров’я білих сильно залежить від емоційного тла...

- Лякають? - здогадався я.

Він тихо кивнув.

Ну що я казав? Ці звичайні люди частенько гірші за найчорнішого чорного мага. Знайшли час і місце грати на нервах приятеля! Якщо все залишити, як є, він психоне, зірветься і оплатить власною кров’ю життєвий досвід цих придурків. У мене від обурення роздулися ніздрі і захотілося когось побити,

- Вуйку?

Той знову знизав плечами.

- Най живе! Тільки ось що – прочитай йому лікбез², щоби не було несподіванок.

За півгодини, що лишалися між сніданком і роботою, ми, під замислені погляди містера Сміта, перетягнули до себе речі Алеха. Я повчав нового знайомого:

- Лякатися не треба! Ти і сам відчуваєш, що тут справа мутна, але є прості правила. Якщо їх дотримуватися, то ризик буде мінімальним. Вір мені! Я ж виріс в Краухарді.

- Думаєш, тут є нежить? - з хворобливою цікавість запитав він, пакуючи в мішок всякі дрібниці, які напередодні встиг порозкладати навколо.

- Гарантую! Це ж Острів Короля! Головне, пам’ятай: не можна ходити туди, де темно, навіть з ліхтарем. Особливо, туди, куди сонячне світло не попадає ніколи, ну, в печери, підвали всякі. Не треба проявляти зайву цікавість, особливо, коли ти сам. Звернув увагу на якісь дивні звуки, шурхіт, порухи – драпай звідти і одразу йди до Сміта. І не соромся, він – чорний, він – зрозуміє. Якщо справи обернуться гірше, пам’ятай – в морі порятунок, через солену воду до тебе ніяка потойбічна тварюка не підбереться. Ще правило: побачив людину – гукни, якщо не відповідає – тікай. В Краухарді німі не живуть, їх тут ще в дитинстві як нечисть убивають. Ну і, звичайно ж, не відчиняй закляті двері, не порушуй захисні знаки, якщо щось зіпсував – одразу клич Сміта. Йому за це платять, хай він і розбирається. Запам’ятав?

- Угу, - він поклав свій мішок у куток нашої кімнати і з інтересом роззирався.

- Тут головне – слідувати цим правилам завжди, незалежно від обставин. Уяви собі, що це – закон природи, в ти фізично не можеш порушити його, хто б тебе не попросив.

- … і одразу кликати Сміта, - посміхнувся він.

- Молодець, все засвоїв!

Того дня ми багато працювали. Робота, з моєї точки зору, була дебільною: ми руками перебирали камені на смітнику. Розчищаючи місце під тюрму і муруючи стіни, древні будівельники сотворили цілу гору будівельних відходів і, не довго думаючи, просто звалили їх на пляжі. Перше, ніж почати робити рейди вглиб острова, місіс Клементс хотіла перевірити, чи не трапилося так, що щось цікаве уже відкопали раніше, до нас, але просто викинули набік, як непотріб. Для оцінки вартості помийних скарбів на звалищі було вибрано декілька ділянок, які ми мали перебрати камінець за камінцем, ретельно протоколюючи знахідки, аж до рівня основної породи. Студенти копали вдвох, Алеха поставили в пару зі мною, а дядько і охоронці продовжили розвантаження катера. Вгадайте, хто з нас працював більше?

Білий був знову бадьорий і по вінця повний ентузіазму – хвилювання не встигло серйозно вплинути на його самопочуття. Він взявся за просвіту темного мене на предмет тонкощів археологічних пошуків, не цікавлячись, треба воно мені чи ні:

- Камéні в цих частинах наваленої купи відрізняються між собою за кольором і за розміром, їх явно принесли з різних місць. Якщо ми щось тут знайдемо, то зможемо зрозуміти, де саме на острові слід фокусувати нашу увагу. Часу у нас обмаль!

Я серйозно кивав і старанно, по одному, перекладав до кошика шматки породи. Поки що переді мною були камені, камені і нічого, крім каменів.

- Ось! - Алех показав мені осколок з рваними рубцями на краю. - Тут матеріал, очевидно, намагалися обробити зубилом. Думаю, наша ділянка – відходи діяльності каменотесів, навряд чи тут щось знайдеться.