Житіє Моє

Паровоз провів емпатку безбарвним поглядом. Коли йому сказали, що регіональне керівництво окупує його офіс, капітан спочатку не повірив власним вухам. Їм що, замало комплексу, який вони відібрали у чистильників? Там такі приміщення – хоч трамвай пускай. Але що вже там. Довелося утрясати і ущільнювати підданих, тому що старший координатор милостиво виявив бажання зайняти його, Бера, кабінет, а сам капітан був змушений переїхати у бухгалтерію. В якомусь плані ідея була непоганою – тітки-обчислювальниці взялися енергійно доглядати за холостим начальником, а серед них були такі кралі, що о-го-го! Але... Образливо, просто!

Зате узгодження документів тепер проходило просто з феноменальною швидкістю.

Наприклад – збільшення фінансування агентурної мережі. Паровоз не був впевнений, наскільки серйозно координатор сприйняв його докази, але логіка була залізною, і сперечатися з нею Сатал не наважився, простіше було дати грошей.

Ні, капітан розумів, що уявити новачка в ролі настільки успішного екзорциста важко. Важко, але можна! По-перше, як казали власні експерти Паровоза, у всіх випадках невідомий маг користувався одним-єдиним закляттям – Вогняною Печаттю. Видумати щось простіше було просто нереально, інша справа, якого ефекту він зміг з цим досягти. По-друге, всіх редстонських магів, які хоч якось підходили б під опис Лицаря, вони уже перевірили. Ну, і, по-третє, хто, крім студента, погодився би ризикувати шкурою за такі гроші?

- Новенький, - довірливо шепотів капітан начальникові.

- Студент? - Незадоволено морщився координатор, намагаючись відсторонитися. - З такими навиками? Трьох ґоулів одночасно, практично, голими руками, експромтом, ніби ногу почухав! Соромно визнавати, але серед відомих мені бійців немає особи такого масштабу.

- Талановитий студент! - Паровоз нависав над чорним великою теплою хмарою.

І містер Сатал здався.

- Добре. Проведіть опитування викладачів університету, чи немає у них на приміті якого генія початківця.

- ... і при грошах.

- Точно. Підловити не підловимо, але хоча-би прослідкуємо. Цього парубка треба вербувати...

Вербувати! Спочатку треба знайти. Потім клопотати про нього на суді, дати хорошу рекомендацію і прийняти на службу (бажано – пов’язавши одне з другим). Тільки спочатку доведеться добре побігати...

Але бродити офісом з діловим виглядом і без конкретної мети капітана Бера заставляли не думки про Чорного Лицаря. Він не був магом і ніякими Джерелами не володів, але роки служби і життєві випробування навчили його відчувати наближення неприємностей ще тоді поки всі інші бачили лише приводи для веселощів. І от зараз Паровоза не відпускало відчуття, що ситуація має неправильну форму

Міркуючи логічно, події в óкрузі ніяк не повинні були привести до торжества чорних магів. Усі умови катастрофи були в наявності: розпущена команда чистильників з жирним ідіотом на чолі, довге (аж занадто) ігнорування центральним офісом запитів Редстонського відділу, молодий координатор, який ще не у всьому орієнтується, і преса, налаштована на скандал. Ситуація носила чіткі сліди серйозного планування, а потім на сцені з’явився підприємливий приватник, наступив на всі можливі мозолі і, як раптом виявилося, поміняв мінус на плюс. І що особливо гидко – Ларкес, безперечно, грав у всій цій виставі якусь роль. Капітан Бер усім нутром відчував, як насувається біда.

Хоча не можна було виключити, що вся справа лише у зміні кабінету.

Глава 13

Мені ще ніколи не доводилося працювати в колективі якщо не вважати колективною роботою поїздку на Острів Короля, однак треба розуміти, що часи, коли алхіміки працювали в гаражах і ще й самі по собі, канули в минуле безповоротно (мій мотоцикл – окрема тема). Майбутнє належить великим дослідницьким дослідним інститутам і крупним корпораціям! Отже, я або повинен навчитися ладнати з товаришами по службі, або стати настільки геніальним, щоби мені вибачали все.

Поглинений цими думками я купив з лотка копійчану брошуру «Діловий Етикет», прочитав, і зрозумів, що складена вона якимось доброзичливцем, який намагався допомогти проститутками вибитися в секретарки. З іншого на очі попадалися посібники зі створення команди, але тоді нинішнього директора довелося би звільняти... Питатися поради у Чвертки було тим більше марно. Ні, він відповість, але спаси мене Бог робити хоч щось так, як він сказав!

Було би простіше, якби працедавець призначив мені співбесіду – ми би подивилися одне на одного і зрозуміли, хто чого вартий, але Рон передав, що містер Полак надає перевагу підходу, коли випробовуєш людину на практиці. Я не зрозумів, він що, вважає: «З яким чорним не зв’яжешся – один пес»? Чи це наш з Чверткою патент справив на нього таке враження? З іншого боку, за ті гроші, що там пропонували на випробувальний термін, можна було хоч мавпу до кульмана поставити – все-одно залишишся в прибутку.