Знахар

– Дрібниця. – махнув рукою Вітольд.

– Іди й ти, все спокійно обдумай, порадься з колегами, – сказав Яцек Карасінський. – Я вирішив сьогодні взяти відпустку і покопатися у вашій справі, тобто цих відьом. Якщо щось знайду, зв'яжуся з вами.

Вони попрощалися, і Кшись сів у "мерседес". В його голові щось почало відбуватися. Ні, ні біль, ні запаморочення, ні щось інше. У нього виникла думка про один відсоток шансу, що, можливо, під час завтрашнього обстеження він виявиться здоровою, молодою і бадьорою людиною. Бо на той момент він молодим не був. Жити йому залишалося півроку, тож за власним годинником йому було вісімдесят дев'ять років. Він мав намір дожити до дев'яноста, тож чим він відрізнявся від старого, за яким вже ганяється дубова дошка? Нічого, йому залишилося півроку, може менше, а може більше. Часом у нього паморочилася голова, мабуть, незабаром він почне блювати, можливо, непритомніти. Лікар і всі порадники світу, тобто Інтернет, застерігали його від цього.

Тим часом навігація підказувала зворотний шлях до дому Якуба.

Він натиснув зелену кнопку "Так".

Є стара приказка, що назад завжди швидше. І як швидко їхати назад, коли на вас чекає вбивця-психопат? Нібито, звичайно, обрані на основі GPS-навігації маршрути, але як би там не було, майже певні. Ну, ця дорога була божевільною. Творці приказок встають зі своїх місць, аплодують і пишуть щось у своїх книгах. Кшиштоф вклоняється в пояс.

Він не міг повернутися безпосередньо до цілителя, йому потрібен був час, можливо, якась порада чи якась ясність у його охопленому раком розумі. Увечері вони, мабуть, знову зустрінуться втрьох і що? Він має підвестися, вказати звинувачувальним пальцем на Якуба та вигукнути: "Ха! Я зловив тебе!"? Але, можливо, спочатку поговорити з ним? Почати легку розмову на тему, і може він заговорить? Ну, хіба що справа була настільки складною, що Якуб міг розсердитися і не вилікувати його. Чорт, він і справді вірив у зцілення! Хай йому грець!

Він також міг зателефонувати своєму братові і запитати, чи підозрюють вони одного такого хитрожопого підкарпатця. Якщо ні, він підсуне їм людинку. Вони будуть розглядати всі справи, розпитувати про алібі і робити все те, що роблять поліцейські. Адже після такого доносу все проясниться, і на нього не впаде жодна тінь підозри. Хіба що його брат посміється з нього і не скаже, щоб він пішов гуляти. Не стане тут йому гівнюк справ вирішувати.

Він також міг копатися самостійно, гратися в агента Малдера. Ось тільки він зовсім не довіряв своїм детективним здібностям, його слабкі нерви, мабуть, загубили б його при першій же дії, яка вимагає сталевих яєць. Звичайно, в думках він бачив нагороду, яка чекала на нього у вигляді прекрасної Вероніки, враженої результатами розслідування, яка б відрізала себе від напарника-вбивці. Тієї, шукає розради й заспокоєння в обіймах молодого, можливо, вмираючого, але все ще досить здібного в цьому та іншому, студента-історика.

А якщо ВОНА з НИМ в змові???

Чорт! Це ж ясно як білий день. НЕ було ніякої довбаної можливості, щоб Якуб робив усе це сам, і, напевне вже, без відома Вероніки! Це нереально, неможливо!

Йому треба було охолонути. Обов'язково!

Кшись заїхав на заправку "Орлен" перед Дубецьком. Кава зробить добре. Він вийшов з автомобіля і ледь не зіткнувся з Генрі.

– О, привіт! – з легкою посмішкою сказав поліцейський. – Ти вже повернувся? Я заправляю машину.

– Повернувся. Ти будеш у Якуба ввечері, нічого не змінилося?

Сказати? Не говори?

– Звичайно. У нас є досить тем для розмови, маю деякі подробиці від своїх друзів.

Сказати? Чекати до вечора? Не говорити?

– Ну так, звичайно, є кілька справді хороших тем.

– Кілька? – спитав поліцейський.

– Той професор історії підкинув мені ще одну справу, — швидко сказав Кшисєк, відчуваючи, що починає пітніти.

Сказати?

"Якщо я не скажу, він, мабуть, мене тут же розірве", — подумав хлопець.

– Генрі, в тебе є хвилинка?

– Що там тобі треба?

– Найкраще, якщо ти сядеш зі мною в машину. Мабуть, це буде простіше.

РОЗДІЛ 15

Вечір.

Вони сиділи втрьох, можна сказати: згідно х традицією.

Раніше Кшисєк і Генрі домовилися, що ввечері вони познайомлять Якуба з фактами, які виявила безсердечна навігація. Незважаючи на наполегливість і тиск хлопця, поліцейський відмовився взяти з собою пістолет. Він запевнив, що може впоратися з цілителем без зброї, лише використовуючи стародавнє мистецтво биття по пиці. На нього не вплинули поширювані Кшисем видіння Вероніки з автоматом Калашникова, яка приходить на допомогу своєму напарнику. Загалом, жодні видіння не вплинули на нього. Якби не нічна траса, яку запам'ятав маршрутизатор, Генрі не повірив би.

– Я знаю Якуба ще з початкової школи. Це не той тип вбивці. Кшисєк, курва, зберись з думками!