Читаем Знахар полностью

– Тож перейдемо до того, що я для тебе підготував. Ну, це щось унікальне. Я планував це більше року, багато роботи, яку, сподіваюся, хтось оцінить. Жахлива логістика, дослідження людського тіла, я також треба було поглибити свої навички в мистецтві збереження свідомості під час тортур, бо це буде надзвичайно важливим сьогодні.

Тортур? Спокій. Не дати по собі впізнати

– У мене це добре виходить, може, за інших обставин ти б мене навіть похвалив.

Він сказав "тортур". Добре почув.

– Є такий вид смертної кари, який мене найбільше захоплював останніми роками. Зараз можна зустріти фільми, де показано повішення, обезголовлення, навіть спалення заживо. Фактично кат перетворювався на людину, яка натискала відповідну кнопку. Я не йду легким шляхом. Я реконструюю професію ката, воскрешаю її з мертвих, сягаю її джерел.

Спокійно... Чого трясуться литки?

– Сьогоднішній день буде вершиною моєї роботи.

На мить запала тиша, він чув якусь активність, його мучитель щось пересував по підлозі. Раптом стало яскравіше, і він побачив своє обличчя. Дзеркало. Величезне дзеркало. Його закріпили до рами на колесах. Чоловік щось пробурмотів собі під ніс і підняв дзеркало вище. Тепер він міг бачити себе всього, голого й тремтячого, дуже спітнілого. Це, хіба що, все для видимості спокою.

– Сьогоднішній день буде вершиною моєї роботи, — повторив. – Не хочу, щоб ти щось пропустив.

Він закрив очі.

– Так ось, ти повинен знати, що є два способи ламання колесом. Перший передбачає прив’язування жертви до великого кола, а кат ламає їй кістки палицею. Другий спосіб, який є, на мій погляд, набагато цікавішим і з яким ми сьогодні і розберемося, це удари кованим колесом по розтягнутому на землі тілу. Це можна зробити класичним способом: щиколотки, зап’ястя, коліна, лікті, стегна, руки, груди. Або більш милосердно, починаючи з хребта. Тоді жертві вводять наркоз після першого удару, іноді їм щастить, і вони і гинуть миттєво. Ну, чесно кажучи, тут йде мова не про жалість. Як кажуть у наукових колах: не чекай милості, якщо сам її не мав.

Його сфінктери попустили.

Відкрив очі й побачив типа, який тримав над ним окуте залізом дерев’яне колесо від воза.

Він ковтнув слину, йому почало бути до біса гаряче.

– Почнемо з щиколоток, – повідомив чоловік, і відтоді він міг лише спостерігати за своїм мучителем у дзеркалі. Він не зміг закрити очі. Не міг. Він вірив, що це був лише сон, і що він прокинеться з криком і відчуттям надзвичайного полегшення. Чоловік був одягнений у чорне і мав гумовий фартух, як у м'ясників чи патологоанатомів. Хіба що він справді серйозно ставився до своєї роботи.

– Перш ніж ми почнемо, у тебе, мабуть, виникає запитання: що, курва, я тут роблю? Це гарне запитання, яке б я і сам поставив собі в такій ситуації. Ну а засуджений завжди має право на те, щоб йому зачитали вироку. Тож я хочу, щоб ти знав, що все, що ти збираєшся відчути, є покаранням за обман, брехню пацієнтам, за їхні смерті, біль і страждання. Ти особлива сволота, тому що не претендуєш на роль цілителя, ти просто користуєшся винятковою повагою та репутацією. Ти скористався цим фактом лише для того, щоб набити собі капшук. Це жахливо. Людська жадібність не знає меж. Я зневажаю таких як ти. Загалом, я думаю, що я викладу відео вашого огидного, огидного, засраного, кривавого та кричущого відео смерті на більш широкий форум. Дуже довгої смерті, можу додати, тому що я не люблю поспішати.

Чоловік підняв колесо.

Що було гірше? Очікувати першого удару, сподіватися болю, але не уявляти його сили? Або після першого удару очікувати другий, коли вже знаєш, що те, чого очікував, то ніщо – біль перебільшує людське поняття, крик не допомагає.

– Починаємо, — промовив мучитель і опустив оковане коло на ліву щиколотку.

Він відчув, ніби хтось хлюснув йому в обличчя білою фарбою і одночасно підпалив ногу. Біль був невимовний, у нього запаморочилося в голові, і він щосили кричав у кляп.

– Ну, добре… Попав ідеально, – підсумував чоловік. – Можеш контролювати ситуацію в дзеркалі, вид вже цікавий, нога зараз почне набрякати. Варто подивитися. Зрештою, я вийму кляп, бо мені хотілося б почути, як ти плачеш. Рота я тобі заткнув, щоб ти не дискутував і не пиздів безглуздо. Тепер у тебе більше не буде такої можливості.

Він хотів щось сказати, незважаючи на шалене страждання, але побачив, як падає колесо і... збожеволів від болю, це було невимовно, незрозуміло, неприйнятно. Коли він перестав кричати і з його очей потекли сльози, він глянув у дзеркало. Ноги були на місці, але ступні були зігнуті під неприродним кутом, сильно кровоточили та дуже швидко набрякали. Мабуть, він ніколи більше не зможе ходити.

– Даймо ногам відпочити, – повідомив мучитель. – У них ще багато попереду, мабуть, біль у гомілковостопному суглобі – ніщо в порівнянні з коліном. Час на руки. Це новий досвід для тебе, тому що вам не потрібно дивитися в дзеркало, просто подивіться вбік, точніше - в правий бік.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Убить Зверстра
Убить Зверстра

Аннотация Жителей города лихорадит от сумасшедшего маньяка, преступления которого постоянно освещаются в местной печати. Это особенно беспокоит поэтессу Дарью Ясеневу, человека с крайне обостренной интуицией. Редкостное качество, свойственное лишь разносторонне одаренным людям, тем не менее доставляет героине немало хлопот, ввергая ее в физически острое ощущение опасности, что приводит к недомоганиям и болезням. Чтобы избавиться от этого и снова стать здоровой, она должна устранить источник опасности.  Кроме того, страшные события она пропускает через призму своего увлечения известным писателем, являющимся ее творческим образцом и кумиром, и просто не может допустить, чтобы рядом с ее высоким и чистым миром существовало распоясавшееся зло.Как часто случается, тревожные события подходят к героине вплотную и она, поддерживаемая сотрудниками своего частного книжного магазина, начинает собственный поиск и искоренение зла.В книге много раздумий о добре, творческих идеалах, любви и о месте абсолютных истин в повседневной жизни. Вообще роман «Убить Зверстра» о том, что чужой беды не бывает, коль уж она приходит к людям, то до каждого из нас ей остается всего полшага. Поэтому люди должны заботиться друг о друге, быть внимательными к окружающим, не проходить мимо чужого горя.

Любовь Борисовна Овсянникова

Про маньяков