Зворотня сторона Демонології

Чудові акробатичні вправи, рекомендую. Кожного дня так 3-4 рази, і вам вже нічого не треба. Отже, ми опинились з іншої сторони їдальні, в якомусь брудному недовулку. Ми там трошки поблукали, зате хвоста загубили. Чим не досягнення і не привід випити? Та що я все про своє? Бішоп, правда, був не проти, він у нас спеціаліст по темному манівцівському пиву, але тут сталося неочікуване…

…ХIІI…

В кількох метрах перед нами запульсувала і загусла темрява. Заклубочився чорний туман, засмерділо паленою сіркою.

Їх було двоє, з величезними незграбними крилами за спиною, гладкими, як коліно, черепами і об'ємними надбрівними дугами, вигляд яких примушував задуматись про сумнівність концепції незворотності еволюції.

- Бра-аток! - гнусаво промимрив один з них, - а закуріть нє будєт?

Бішоп рикнув, здибив шерсть на загривку і клацнув іклами.

- Не курю. Мінздрав попереджує.

У нього явно руки свербіли, але бідолага чесно тримався у межах пристойності.

Смердючі уособлення гротеску підійшли ближче, судомно посміхаючись і намацуючи якусь гіпотетичну зброю. Той самий, що першим вийшов на контакт, звернувся безпосередньо до мене.

- Ну, фіфа, сєводнє субота. Ти чє, Боса нєрвіровуєш?

- Мм… е-е, - я гарячково обдумувала стратегію виходу з кризи. Може симулювати приступ безумства і з диким реготом повіситися дебілу на шию, піддих йому правим коліном і руки в ноги? А може…

- Не ферштейн, - заперечила я, - Бухштабірен зі, бітте.

Дебілів пройняло, аж сльози на очі нагорнулись. Вони відступили і почали радитись. Пан Бішоп підняв брову і закліпав очима.

- Ти це, все в порядку?

- Щоранку роблю я зарядку, здорова, свіжа і в порядку.

Видно, турбуючись про мою психічну рівновагу, Бішоп, вдався до рішучих дій. Він тричі перехрестив кримінальних елементів, витягнув вперед долоню і страшним утробним голосом забубнів:

… Pater noster, qui est in caelis, sanctificetur est nomen Tuum, adveniat regnum Tuum…

Ну, ось, іще одна жертва жахливого заразного розумового розладу. Мої дебіли стурбовано перезирнулися.

- Я виганяю тебе, нечистий дух, істинне втілення ворога нашого, - продовжував пан Бішоп, зриваючись з баритону на недолугий тенор і далі, в піднебесну височінь.

… сам Господь наказує тобі, святий хрест наказує тобі, кров святих мучеників наказує тобі, Гронгад другого ієрархічного ступеню і третього базару, лику янгольського… - тут Бішоп видихнув пар, - от би святої водички!

- Ну так плюньте, - скептично порадила я.

- Єретичка! - зло кинув він і знову почав хрестити ошелешених дебілів.

- Ну раз такая ізмєна, какіє пра-аблєми? - сказав перший і смикнув другого за крило, - па-ашли, братан Момусь.

Момусь потупцявся на місці і неочікувано тонким голоском кинув образливе:

- Ну дайош, мазіха, связалася с мусором, блін!

М-да, іноді сама собі дивуюсь. Дебіли розвернулися і пірнули у лімб. Зате аромат залишився. Холєра! Треба заборонити так смердіти в громадських місцях!

- Н-ну? - Бішоп блимнув на мене іронічним оком, - Зрозуміла?

- Так, от тепер нарешті мій куций інтелект зумів осягнути всю глибину змісту ваших пророчих слів. А ще я зрозуміла, що ви - мусор, та іще, на мою думку, екзорцист-аматор. Я відчуваю себе у дещо двозначному становищі.

- Неправда! - занервував мій демонолог, - підлий наклеп, жорстока невиправдана образа!

- А звідки ж ви Гронгада знаєте?

- Ну, ображаєш експерта. Хай вже що, а Люкових посіпак-шісток я знаю. От тільки третього чогось не було. Гронгад, Момусь і Махонін.

- Ха-ха. Отже, три символічні шістки - це Люкові посіпаки. Ви, насправді, розширюєте мої горизонти. А що то ви тут за шоу влаштували?

- Як, шоу? Класичне вигнання злих духів. Правда, не дали по-людськи справу завершити, я саме збирався прочитати найбільш ефектний старовинний псалом “Геть Аут Нафік, Смеллі Монстер”. Такий був шанс, та ж якісь демони пішли з тонкою кишкою. Такому пальця покажи, і він вже драпає, як чорт від ладану.

- Ви заговорюєтеся. І я взагалі вже серйозно роздумую над тим, чи не врізати вам по пиці. А може, ще краще… Ходи сюди, любчику, я тебе поцілую!

- … sed libera nos a malo, - простогнав насмерть заляканий Бішоп, піднявши погляд горм, яко Варвара-великомучениця.

- Так я й знала, що вам моя прихильність глибоко до фєні. Та ще не все втрачено. Ну що, вертаємось?

- Нічого не сталося, я правильно зрозумів?

- Абсолютно. А шпики?

- Шпик. Один. І це не ЗБОНЧ.

- Ну це ми і так, методом логічного виключення… А тоді, що? І чим це загрожує?

- Не знаю, хто б іще міг цікавитись… Хіба, ДУПІ…

- Де, перепрошую?

- Державне Управління Превентивної Інквізиції. Страшна організація, та це навряд. Хоча, якщо хтось доніс…

Ми перезирнулися і одночасно дійшли висновку. Бета?!

- Домовимось так: це - робоча гіпотеза, яка за умови своєї екстремальної правдоподібності вимагає превентивних заходів.

- Бішопе, а ви, часом, ніколи не працювали в цій… ДУПІ?

- Де? А-а, та ні, я просто звик чітко формулювати думки, потім ними зручніше користуватись.

- Багаторазового, значить, використання. Точно, в довгостроковому періоді це виправдовує затрати. Значить так, я сьогодні йду на розвідку.

- Це ще куди?

- По бабах, пане Бішоп.