Читаем 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди полностью

Як розмежовувати те, що під нашим контролем, а що — ні, значною мірою залежить від світогляду. Психологічна наука називає це локусом контролю. Люди із зовнішнім локусом контролю переконані, що чимало в їхньому житті визначається долею чи вдачею. Їхнє ймовірне кредо: «Чому бути, того не минути».

Люди внутрішнього локусу впевнені, що їхнє майбутнє цілком в їхніх руках. Уся відповідальність за власні успіхи та поразки — на них. На їх думку, усе — від фінансового добробуту до здоров’я — перебуває під контролем.

Зосередження вашого контролю визначатиме ставлення до зовнішніх умов. Уявіть, що людина проходить співбесіду. Вона має необхідну кваліфікацію, освіту та досвід. Але кілька днів по тому телефоном повідомляють, що вакансію вона не отримає. Якщо ця особа має зовнішній локус контролю, вона міркуватиме так: «Мабуть, вони обрали більш кваліфікованого спеціаліста. Усе одно ця робота мені не дуже підходить». Внутрішній локус навіює інші думки: «Мені не вдалося їх вразити. Я так і думав, що варто було переписати резюме. Необхідно також покращити навички співбесіди».

Декілька факторів впливають на локус вашого конт­ролю. Дитячий досвід відіграє певну роль. Якщо ви виросли в родині, де цінували важку працю, ймовірно, що локус зміститься на внутрішній бік через впевненість у тому, що труд може окупитися. Але коли вас ростили батьки, керуючись прислів’ям «Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду» чи «Доля не питає, що хоче, те й дає», ймовірно, що дитина матиме зовнішній локус контролю.

Ваш особистий досвід також чимало важить. Успіх йде слідом за наполегливою працею, отже, логічно припустити, що така особа здійснює майже цілковитий контроль над результатом. Проте, якщо вам здається, що ефект майже не залежить від докладених зусиль, звісно, починаєш вважати, що контролю мало.

Внутрішній локус часто подається як найкращий варіант переконань людини. Думки на кшталт «Усе в твоїх силах — варто лише поставити мету» були в пошані багатьох культур. Насправді люди з розвиненим вмінням контролювати стають чудовими генеральними директорами через впевненість у своїх силах. Докторам подобаються пацієнти з внутрішнім локусом контролю, бо такі люди зроблять усе можливе, щоб попередити захворювання. Але впевненість, що все можна контролювати, має потенційні недоліки.

ПРОБЛЕМА ВИТРАЧАННЯ СИЛ НА НЕПІДКОНТРОЛЬНІ РЕЧІ

Джеймс згаяв чимало часу, сил та грошей, намагаючись змінити ухвалений вирок, однак навіть численні візити до суду не схилили суддю на його бік. Хоча попервах він думав, що чим більше зусиль докласти до контролю над становищем — тим менше стресу, з часом виявилось, що з кожною невдалою спробою контролювати ситуацію напруження лише зростало. Його намагання одержати контроль також негативно вплинули на стосунки з донькою. Замість насоло­джуватися товариством своєї дитини та зосередитися на розвитку стусунків, батько мучив її питаннями з наміром вивідати більше про те, що відбувалося у будинку матері. Намагання все контро­лювати супроводжує низка проблем:

Намагання зберегти повний контроль підвищує рівень тривожності. Зусилля, спрямовані на подолання тривожності контролем усіх обставин, будуть безрезультатні. Що невдаліші спроби тримати все під контролем, то стурбованішими ви стаєте. Це може породити відчуття неповноцінності, тому що зрозуміло, що не в ваших силах повністю конт­ролювати ситуацію.

Спроби здійснювати контроль абсолютно над усім виснажують та відбирають час. Збентеження через речі поза зоною вашого контролю витрачає ваші розумові сили. Бажати, щоб обставини змінилися, переконувати інших робити все по-вашому та намагатися попередити усі можливі негаразди — усе це справді стомлює. Такі дії відбирають сили, які можна було б спрямувати на вирішення дійсних проблем та турботу щодо виконання обов’язків.

Одержимість контролем руйнує стосунки. Багато друзів не знайдеш, наказуючи всім, що або яким чином потрібно робити. До того ж більшості з тих, хто має проблеми з контролем, важко почати близькі стосунки, бо вони не довіряють іншим.

Ви будете різко засуджувати інших. Співвідносячи власні успіхи зі здібностями, ви будете критикувати тих, чиї успіхи не такі визначні. Як водиться, люди внутрішнього локусу контролю страждають від самотності через роздратованість від того, що інші не відповідають їхнім стандартам.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты
Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты

Как мозг порождает надежду? Каким образом он побуждает нас двигаться вперед? Отличается ли мозг оптимиста от мозга пессимиста? Все мы склонны представлять будущее, в котором нас ждут профессиональный успех, прекрасные отношения с близкими, финансовая стабильность и крепкое здоровье. Один из самых выдающихся нейробиологов современности Тали Шарот раскрывает всю суть нашего стремления переоценивать шансы позитивных событий и недооценивать риск неприятностей.«В этой книге описывается самый большой обман, на который способен человеческий мозг, – склонность к оптимизму. Вы узнаете, когда эта предрасположенность полезна, а когда вредна, и получите доказательства, что умеренно оптимистичные иллюзии могут поддерживать внутреннее благополучие человека. Особое внимание я уделю специальной структуре мозга, которая позволяет необоснованному оптимизму рождаться и влиять на наше восприятие и поведение. Чтобы понять феномен склонности к оптимизму, нам в первую очередь необходимо проследить, как и почему мозг человека создает иллюзии реальности. Нужно, чтобы наконец лопнул огромный мыльный пузырь – представление, что мы видим мир таким, какой он есть». (Тали Шарот)

Тали Шарот

Психология и психотерапия