13 звичок, яких позбулися сильні духом люди

Повна протилежність — дехто у сусідньому авто під час очікування вмикає радіо та підспівує улюбленим мелодіям. Така людина думає: «Я дістануся пункту призначення, щойно зможу». Вона мудро використовує час та сили, бо знає, що не має контролю над тим, коли затор почне рухатися. Навпаки, вона звертається до себе: На дорогах мільйони машин щодня. Інколи затори неминучі.

Обидва персонажі вільні обрати в майбутньому що-небудь інше, аби уникнути заторів. Вони можуть вирушити раніше, поїхати іншою дорогою, скористатися суспільним транспортом, заздалегідь перевірити звіт вуличного руху чи навіть започаткувати громадську ініціативу, щоб спробувати змінити дорожні системи. Але нині є вибір лише між прийняти те, що вони застрягли в заторі, і зосередитися на несправедливості, що відбувається просто зараз.

Хоча ситуація вам може і не подобатися, вирішити прийняти її все одно можливо. Прийняти можна злого керівника, те, що мати вами не задоволена, чи власних дітей, які ніяк не бажають вчитися на «відмінно». Це не означає, що впливати на цих людей через власну поведінку заборонено, однак визнання свідчить про те, що ви спроможні полишити спроби змінити інших силоміць.

ВІДМОВИВШИСЬ ВІД КОНТРОЛЮ, ВИ СТАНЕТЕ СИЛЬНІШИМ

Террі Фоксові у вісімнадцять років поставили діагноз остеосаркома (злоякісна пухлина кістки ноги). Лікарі ампутували йому ногу та попередили, що ймовірність вижити становить лише п’ятдесят відсотків. Вони також дали зрозуміти, що хлопцю пощастило: лише два роки тому, до прогресу в лікуванні онкологічних захворювань, вірогідність залишитися серед живих складала лише п’ятнадцять відсотків.

Минуло три тижні після операції, а Фокс уже ходив за допомогою протезу. Лікарі зауважили, що його позитивний настрій, імовірніше, вплинув на швидке відновлення. За шістнадцять місяців хіміотерапії юнак познайомився з багатьма пацієнтами, які вмирали від раку. Завершивши лікування, він вирішив поширювати інформацію про необхідність збільшення фінансової підтримки ракових досліджень.

Напередодні ампутації Террі прочитав статтю про учасника Нью-Йоркського марафону з протезом ноги. Стаття надихнула його почати бігати, тільки-но це стане можливим. Юнак завершив свій перший марафон у Британській Колумбії, та хоча і прийшов останнім, але публіка на фінішній лінії активно його підтримувала.

Після першого марафону Фокс розробив план зі збирання коштів. Він зважився пробігти усю Канаду, долаючи одну марафонську дистанцію щодня. Попервах Террі сподівався зібрати на благодійність мільйон доларів, однак невдовзі підняв планку. У його планах з’явилася мета: зібрати долар з кожного мешканця Канади, у сумі двадцять чотири мільйони доларів.

У квітні 1980 року Террі пробігав двадцять шість миль (майже сорок два кілометри) на день. З поширенням звістки про ініціативу підтримка почала зростати. Громади влаштовували гучні заходи, коли Фокс прибігав у їхнє місто. Юнака просили виступати з промовою, й зібрана сума зростала.

Террі біг приголомшливі сто сорок три дні поспіль. Але забіг припинився, коли одного дня хлопець не зміг перевести дух — почало боліти в грудях. У лікарні підтвердили, що рак повернувся й уразив легені. Бігун був змушений зійти з дистанції після подолання понад трьох тисяч миль (приблизно 5000 км).

Ця подорож на момент госпіталізації зібрала понад 1,7 мільйона доларів, а коли стало відомо, що Террі захворів, підтримки стало ще більше. П’ятигодинний телемарафон зібрав десять із половиною мільйонів доларів. Пожертви не припинялися, та до наступної весни Фокс зібрав понад двадцять три мільйони доларів. Незважаючи на спроби лікування різноманітними методами, рак поширювався, та у червні 1981 року хлопець помер від ускладнення хвороби.

Террі Фокс усвідомлював, що не може цілковито контролювати власне здоров’я. Йому несила зробити так, щоб люди припинили хворіти на рак. Хлопцю було непідвладне поширення хвороби навіть у власному тілі. Замість концентруватися на цих речах він вирішив спрямувати зусилля на те, що було під контролем.

У листі з проханням підтримати свій забіг Террі чітко висловився, що сам захід рак не вилікує, але принесе зміни. Його слова: «Я дістанусь фінішу, навіть якщо мені доведеться повзти кожну наступну милю».

Вибір зробити щось неймовірне наділив Фокса метою, що живе і досі. Щороку по всьому світі проходить Марафон Террі Фокса. На його честь уже зібрали понад шістсот п’ятдесят мільйонів доларів.

Відмовившись від спроб контролювати все у своєму житті, ви звільняєте чимало часу та сил, які можна присвятити тому, що під контролем. Ось деякі з переваг цього підходу.