13 звичок, яких позбулися сильні духом люди

Хоча нам і до вподоби думки про те, що вчимося на своїх помилках з першого разу, насправді ж усі іноді наступають на ті самі граблі. Це частина людського буття. Огріхи можуть бути в поведінці — приміром, спізнюватися на роботу — чи в мисленні. Останні можуть проявлятися думками про те, що ви не подобаєтеся людям або не здатні спланувати будь-що за­здалегідь. Усупереч тому, що хтось скаже: «Іншим ра­зом я не буду одразу робити висновки», людина може повторити цю помилку, якщо не буде уважною. Чи здаються вам знайомими якісь із пунктів?

 Ви часто застрягаєте на тому самому місці на шляху до мети.

 Зіткнувшись із перешкодою, ви не витрачаєте багато часу на пошук нових шляхів її подолання.

 Вам тяжко позбутися поганих звичок, бо знов і знов повертаєтеся до старого.

 Ви недовго розмірковуєте, чому спроби досягнути мети були невдалими.

 Ви гніваєтеся на самих себе, бо вам не сила кинути шкідливі звички.

 Із ваших вуст інколи лунає: «Я ніколи цього не по­вторю», проте знов і знов це робите.

 Часом здається, що знаходити нові способи робити щось потребує забагато зусиль.

 Вас нерідко засмучує брак самодисципліни.

 Мотивація діяти інакше зникає, тільки-но вам стає незручно або ви засмучені.

Чи є в переліку твердження, які резонують із вами? Подеколи ми просто не розуміємо з першого разу. Однак існує декілька методів, за допомогою яких можна уникнути повторювання нездорових помилок, що стримують нас від досягнення цілей.

ЧОМУ МИ ЗНОВ І ЗНОВ ОДНАКОВО ПОМИЛЯЄМОСЯ?

Незважаючи на розчарування, Крісті насправді жодного разу не замислювалася, чому галасує або які альтернативи можуть бути ефективнішими. Мати спочатку вагалася здійснювати новий план розпорядку, бо її непокоїло те, що діти, позбавлені привілеїв, більше розлютяться та їхня поведінка погіршиться ще сильніше. Жінці необхідно було набути впевненості у своїх виховательських здібностях, перш ніж вона припинила б хибити у старий спосіб.

Коли хтось каже: «Я ніколи більше не буду цього робити», з якого дива ця особа повторює ці дії знов і знов? Насправді наша поведінка — складна річ.

Тривалий час чимало вчителів поділяли поширену думку: якщо дитині дозволити вгадувати відповідь, то існує ризик, що вона випадково запам’ятає саме неправильну. Наприклад, коли учень припускає, що 4 + 4 = 6, то він буде пригадувати 6 як правильну відповідь навіть після того, як його виправили. Щоб цього уникнути, педагоги дають дітям спершу правильні рішення, не залишаючи можливості спробувати здогадатися самим на основі попередніх знань.

Зазирнемо у 2012 рік: у «Журналі експериментальної психології: навчання, пам’ять та пізнання» було опубліковано дослідження, яке свідчило про те, що коли його учасникам давали змогу дізнатися правильну інформацію, то вони аналізували свої помилки. На ділі дослідники визначили, що коли діти міркували про можливі розв’язки, навіть якщо вони не були правильними, то коефіцієнт утримання правильних відповідей після виправлення помилок зростав. Діти, як і дорослі, здатні вчитися на своїх помилках, коли бажають цього.

Попри те що є результати дослідження, які підтверджують, що люди можуть робити висновки з промахів, все одно складно позбутися того, чого нас навчали в дитинстві. Подорослішавши, ймовірно, ви дізналися, що краще приховувати власні огріхи, ніж стикатися з наслідками. І не лише у школі будується наше усвідомлення того, як долати помилки. Знаменитості, політики та спортсмени широко обговорюються у ЗМІ, коли намагаються приховати свої огріхи. Вони брешуть і силкуються уникати зізнань, що зробили щось неправильно, навіть за наявності доказів, що все навпаки. Також коли ми зрікаємося помилок, то навряд чи плануємо їх аналізувати та набути уроків з них, а це своєю чергою підвищує сприйнятливість до повторення хиб і надалі. Усім знайомий цей рядок: «Я залишуся при своїй думці…» Ці слова — підтвердження поведінки, але й невизнання помилок через гордість.

Упертість теж значно впливає на схильних до повторень огріхів. Людина після невдалого внеску може сказати: «Ну що ж, там так багато уже грошей, що не можна так полишати це діло». Втративши невелику кількість фінансів, такий вкладник, імовірніше, буде ризикувати далі, бо характер не дозволяє зупинитися. Хтось із тих, хто ненавидить свою роботу, скаже: «Я віддала цій компанії десять років життя. Не маю бажання просто залишити все». Однак єдина річ, гірша за десятирічний строк, витрачений на щось некорисне або неплідне,— це додавати до цього терміну ще один день.

Ще одна причина, чому хиби після першого разу не зникають,— це імпульсивність. Багатьох вона спонукає «обтруситися та знову на коня», але мудріше спочатку зрозуміти, чому вершник упав, а потім намагатися знов.