13 звичок, яких позбулися сильні духом люди

У всіх нас є тенденція бажати свою неабияку частку в житті. Проте переконання, що хтось вам щось винен лише через те, хто ви є або що пережили, некорисне для здоров’я. Чи можете ви відповісти «так» на такі твердження?

 На вашу думку, ви краще від середнього виконуєте більшість справ, такі як керування автомобілем чи спілкування з людьми.

 Ви скоріше відбалакаєтеся від складностей, ніж сприймете наслідки.

 Ви впевнені, що народжені для успіху.

 З вашого погляду, самооцінка у вас пов’язана з матеріальним багатством.

 Ви переконані, що заслуговуєте на щастя.

 Ви вважаєте, що вже подолали свою частку труднощів у житті, тож настав час, щоб хороші речі траплялися з вами.

 Вам більше подобається говорити про себе, ніж слухати інших.

 На ваш погляд, ви розумні настільки, щоб досягнути успіху без необхідності у важкій праці.

 Ви інколи купляєте речі, які не можете дозволити, але виправдовуєте це перед собою тим, що заслуговуєте на них.

 Ви вважаєте себе фахівцем у численних справах.

Гадка, що ви не маєте трудитися так само наполегливо і не повинні йти тим самим шляхом, як і всі інші, через те, що ваша особа — це виняток з правил, здоров’я не додасть. Однак ви можете навчитися долати бажання скаржитися на те, що не отримуєте заслужених речей, та зосередитися на тому, щоб стати людиною настільки сильного духу, щоб більше не відчувати, що ви на щось маєте право.

ЧОМУ МИ ДУМАЄМО, ЩО СВІТ НАМ ЧИМОСЬ ЗАВИНИВ

Лукас був єдиною дитиною в родині, та протягом життя батьки запевняли сина, що він природжений лідер, який має стати успішним. Тож коли він закінчив коледж, був переконаний, що йому судилося стати видатною людиною. Хлопець думав, що кожен працедавець негайно розпізнає його обдарованість та буде вважати себе щасливим, якщо візьме його на роботу.

Люди, подібні до Лукаса, є всюди: чи це той, кому довелося зазнати лиха, тож він гадає, що заслуговує на щось як компенсацію, чи та, яка вважає себе кращою від решти і, на її погляд, за це має отримати винагороду. І поки ми легко знаходимо цю рису характеру в інших, правда в тому, що ми усі інколи думаємо, що маємо право, і нам часто не вистачає прозорливості побачити це в собі.

Ми живемо в світі, де права та привілеї часто плутають між собою. Нерідко люди гадають, що мають «право на щастя» чи «право на поважне ставлення», навіть якщо це означає, що їм доведеться задля свого бажання порушити права інших людей. Замість намагатися заслужити привілеї вони поводяться так, наче суспільство їм щось винне. Реклама вабить нас купувати речі за допомогою пропаганди матеріалізму та потурання своїм бажанням. Ідея, що «ти на це заслуговуєш», можете ви дозволити собі це придбати чи ні, заганяє багатьох із нас у чималі борги.

Почуття, що світ вам винен, не завжди пов’язане з відчуттям зверхності. Іноді воно походить від чуття несправедливості. Чоловік із важким дитинством може спустошувати кредитні картки, коли скупає усе, чого не мав колись у дитинстві. Він може думати, що світ завинив йому можливість мати гарні речі, бо в юнацтві він був їх позбавлений. Цей тип володіння правом може принести стільки ж шкоди, як і те, коли люди вважають себе вищими за всіх.

Джин Твенге, психолог та автор книжок «Покоління Я» (Generation Me) і «Епідемія самозакоханості» (The Narcissism Epidemic), багато вивчала нарцисизм та володіння правом. Її дослідження свідчать, що в молодшого покоління посилена жага матеріальних багатств і послаб­лене бажання працювати. Вона припускає, що є декілька причин такої роз’єднаності, у тому числі:

• Зусилля, зосереджені на допомозі дітям підвищити свою самооцінку, взяли через край. Шкільні програми, що мають на меті підвищити самооцінку, вчать учнів, що вони усі особливі. Дозволяти дітям носити футболки з надписом у дусі «ЦЕ ВСЕ ЗАВДЯКИ МЕНІ» або весь час повторювати їм «Ти найкращий» — тільки живити їхні завищені переконання про важливість самих себе.

• Надто поблажливі батьки запобігають тому, щоб діти навчилися брати відповідальність за свої вчинки. Коли дітлахам дають усе, що вони хочуть, та їм не доводиться стикатися з наслідками поганої поведінки, то діти не розуміють ціну зароблених речей. Натомість їм дають надлишок матеріального добра та нагород незалежно від поведінки.

• Соціальні мережі підливають масла у вогонь непра­виль­ним переконанням щодо зарозумілості. Молоді люди не можуть уявити світ без «селфі» та блогів із само­рекламою. Неясно, чи дійсно соціальні мережі підживлюють самозакоханість чи просто є майданчиком для того, щоб проголошувати погляди вищості, які базуються на їхній основі. Однак існують докази, які свідчать про те, що люди звертаються до соцмереж для того, щоб підсилити самооцінку.