Читаем 13 звичок, яких позбулися сильні духом люди полностью

Ми живемо у світі високих швидкостей, де «нема черги — не потрібно чекати». Нам більше не потрібно відсилати листа та чекати кілька днів, доки він опиниться в адресата. Натомість ми можемо скористатися електронною поштою, щоб передати інформацію у будь-який куточок світу за лічені секунди. Ми більше не маємо чекати, поки закінчиться реклама, щоб повернутися до улюб­лених телешоу. Фільми за запитом означають, що можна дивитися майже будь-яке кіно за бажанням вже за мить. Мікрохвильові печі та фастфуд свідчать про те, що ми можемо отримати їжу за кілька хвилин. Також в Інтернеті можна замовити майже все, чого ми забажаємо, та цю річ доставлять до наших дверей впродовж доби.

Наш швидкісний світ не тільки відвертає нас від очікування, але в ньому завжди знайдуться історії про те, як на когось звалився «несподіваний успіх». Ви дізнаєтесь про музику, яка набула популярності завдяки відео на Youtube, або про учасника реаліті-шоу, який став миттєво знаменитим, або про молоді компанії (старт-апи), які заробляють мільйони, щойно почавши існування. Такі типи свідчень підживлюють наше прагнення отримати швидкі результати в усіх сферах.

Незважаючи на розповіді про людей та компанії, які отримують негайні результати, успіх нечасто буває миттєвим. Засновник Twitter вісім років розробляв мобільні та суспільні сервіси, перш ніж започаткував свою найвідомішу справу. Першому iPod компанії Apple знадобилося три роки та чотири версії, поки продажі дійсно не пішли вгору. Amazone не приносив прибутку перші сім років. Часто розповідають байки про те, як ці підприємства зазнали миттєвого успіху, але все через те, що люди дивляться на кінцевий результат, а не на усю роботу, яку здійснили задля досягнення кінцевої мети.

Тож нічого дивного в тому, що ми очікуємо негайних результатів у інших сферах нашого життя. Чи намагаємося позбутися поганих звичок, як-от переїдання або зловживання алкоголем, чи працюємо, щоб досягти мети, такої як виплатити борг або отримати наукову ступінь, ми хочемо цього негайно. Далі наведено ще декілька причин, чому ми чекаємо на миттєві плоди.

Нам бракує терпіння. Очевидно, що саме у побуті ми бажаємо, щоб усе відбувалося одразу. Не отримавши результатів, ми здаємося. Дослідження Рамеша Сітарамана, викладача комп’ютерних наук в університеті Массачусетсу в місті Амхерст, свідчить, що коли йдеться про технології, нашого терпіння вистачає на дві секунди. Якщо за цей час відео в Інтернеті не завантажилося, то люди залишають веб-сайт. Зрозуміло, що наше терпіння коротке і, коли ми не отримуємо бажаних результатів просто зараз, це впливає на наші подальші дії.

Ми переоцінюємо власні можливості. Інколи ми схильні думати, що знаком того, що ми щось добре робимо, є негайні наслідки цих дій. Хтось може помилково вважати, що може стати найкращим продавцем у своїй фірмі за перший місяць роботи, хтось може припускати, що зможе скинути 10 кг лише за два тижні. Переоцінюючи свої можливості, можна залишитися з почуттям розчарування, коли помітите, що не в змозі діяти так вдало, як передбачали.

Ми занизько оцінюємо, як багато часу потрібно для зміни. Ми так звикли, що технології швидко виконують справи, що помилково гадаємо, ніби усі сфери нашого життя можуть змінитися настільки ж стрімко. Ми не враховуємо той факт, що особисті зміни, бізнес-операції та люди аж ніяк не рухаються з такою самою швидкістю, як і машини.

ПРОБЛЕМА ОЧІКУВАННЯ МИТТЄВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Марсі втрачала нові можливості, бо хотіла займатися у житті лише нетривалими та безболісними справами. Хоча вона присвятила незліченну кількість годин читанню книг зі самовдосконалення, але жодну інформацію з них до себе не застосувала. Жінка знов і знов полишала б психотерапію невдовзі після початку та бажала відшукати пігулку, яка чарівним чином усе змінила б. Марсі не помічала безліч шансів покращити своє життя бо завжди чекала на миттєві результати.

Нереалістичні очікування того, як легко змінитися та швидко отримати результати, можуть налаштувати вас на провал. У дослідженні 1997 року під назвою «Кінець лікування самоефективністю: ознака абстинентного синдрому» науковці встановили, що пацієнти, надмірно впевнені у своїх можливостях втриматися від алкоголю, після виписки з реабілітаційного закладу мали більше шансів рецидиву порівняно з тими, хто мав більше сумнівів. Надмірна самовпевненість може змусити вас вважати, що ви легко зможете дістатися мети, і коли не вдасться отримати негайних результатів, то вам, імовірно, буде складно підтримувати взятий курс.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты
Так полон или пуст? Почему все мы – неисправимые оптимисты

Как мозг порождает надежду? Каким образом он побуждает нас двигаться вперед? Отличается ли мозг оптимиста от мозга пессимиста? Все мы склонны представлять будущее, в котором нас ждут профессиональный успех, прекрасные отношения с близкими, финансовая стабильность и крепкое здоровье. Один из самых выдающихся нейробиологов современности Тали Шарот раскрывает всю суть нашего стремления переоценивать шансы позитивных событий и недооценивать риск неприятностей.«В этой книге описывается самый большой обман, на который способен человеческий мозг, – склонность к оптимизму. Вы узнаете, когда эта предрасположенность полезна, а когда вредна, и получите доказательства, что умеренно оптимистичные иллюзии могут поддерживать внутреннее благополучие человека. Особое внимание я уделю специальной структуре мозга, которая позволяет необоснованному оптимизму рождаться и влиять на наше восприятие и поведение. Чтобы понять феномен склонности к оптимизму, нам в первую очередь необходимо проследить, как и почему мозг человека создает иллюзии реальности. Нужно, чтобы наконец лопнул огромный мыльный пузырь – представление, что мы видим мир таким, какой он есть». (Тали Шарот)

Тали Шарот

Психология и психотерапия