202ff88f10eee3b25bf1f016f1e62c64

-- Тоді ви допоможете нам. Я і містер Шевановський. Ми зробимо чорнове фільмування у суботу ввечері.

Посмішка повисла на нижній губі Циммермана.

-- Містер Шевановський дасть вам список всього, що йому потрібно. -- Ван Хельсінґ поліз у кишеню піджака, дістав конверт і штовхнув його через стіл, -- Читайте, читайте, подивіться.

Циммерман відкрив конверт і почав розглядати написи, викарбувані на папері. Перова ручка із чорнильними плямами, стиль головного режисера. Там був запит на три камери Arriflex 16 і знімальну групу, два підвісних мікрофони, звукозаписувальне обладнання, ліхтарики та піротехнічні факели -- о боже! - вісім акторів, два гримери, костюмер і...

-- Двісті свічок? -- він приголомшено запитав. -- І канделябри для них? Ви в курсі, що зараз середа? Це все неможливо підготувати до суботи!

-- Чому ні?

-- Для цього є певні перешкоди! Законодавчі дозволи! Я маю на увазі... Речі тут не робляться так швидко, Ерік. Нам потрібно щонайменше тиждень, щоб зібрати це все. І, окрім того... вам потрібно підшукати іншу локацію.

-- Вже знайшов. Містер Шевановський запропонував мені три варіанти: закинутий ната... ната... Я не можу вимовити це слово, але це критий басейн. Отож, він у Гарден Гроув. Другий варіант це стара середня школа у Комптоні. І третя, готель Вістлер (Whistler) у...

-- Піньйон-Гіллс! -- фиркнув Циммерман. -- Звісно він порадить це місце! Це ж там поліція моралі й піймала його з молодою ціпонькою!

-- Ми обрали готель Вістлер -- спокійно продовжив Ван Хельсінґ, -- містер Шевановський вже зв'язався із власником нерухомості, паном Бутбі. Я підписав документ в "Росйській кімнаті", по якому я плачу п'ять тисяч за використання і виплачу всі гроші якщо хтось травмується, або якщо обвалиться дах чи підлога.

-- Ви несповна розуму! -- не стримавшись сказав Циммерман. -- Вістлер закрився понад десять років тому! Половина згоріла у лісовій пожежі, з того що я чув. Пожежний інспектор ні за що і нікому не дозволить підпалити двісті свічок і піротехнічні факели у тій пороховій бочці! До того ж якого біса вам взагалі потрібні свічки?

-- Для атмосфери справжності. Містер Шевановський сказав, що пожежний інспектор буде присутній. Він також сказав, що все потрібно зробити саме так. Тож нехай так і буде. Tehty ja tehty! (фінською - зроблено і зроблено)

-- Нізащо, ні. Ніколи цього не станеться. Дідька лисого.

Бліда рука Ван Хельсінґа дістала чекову книжку з іншої кишені піджака. Клацнула кулькова ручка.

-- Яку суму, -- сказав він, тримаючи ручку, -- потрібно вам надати?

* * *

За тринадцять годин до того.

У багатобарвному неоновому сяйві голлівудської ночі Ерік Ван Хельсінґ чекав поза "Російською кімнатою" на Велику людину. Так, Велику. Він завжди так вважав, відтоді, як побачив перший із фільмів Мортона Шевановського у стилі нуар 1940-х років, "В'язень-детектив". Він побачив його у 1963 році на маленькому телевізорі в задній частині перукарні, куди ходив, щоб пограти у картки з містером Балогом, перукарем, та його друзями. Ерікові було п'ятнадцять років, але він уже був вправним у розтраті грошей. І "В'язень-детектив", хоч і вся ця статичність та нерівномірне переходження між станціями забивала ефір, і все ж яскраві чорно-білі картинки з різким, раптовим і темним насильством все одно вразили Еріка в той день і змусили його замислитися, чи коли-небудь він зможе зустрітися з чоловіком, який мав такий вигадливий талант, щоб зняти той фільм... і інші нуари після нього, такі як "Диявол у светрі" і "Біжи, вбивце, біжи", а також пізніші фільми, на кшталт "В'язниця болгарських дівчат". Не забуваючи про бойовик "Танцюй, сказав ворон у сьомий день" зі сценою, де локомотив проїжджає по тілах полонених конфедератів. Там було так багато магії.

Ерік ходив туди-сюди перед рестораном. Його таксі з готелю "Холідей Інн" у Сентрі-Сіті давно від'їхало. Двоє хлопців-паркувальників спостерігали за ним: чи вони коли-небудь бачили когось у такому яскраво-жовтому костюмі? Той костюм був ретельно підібраний на цю поїздку до сонячної Каліфорнії. Можливо, це червоний аскот, дуже яскравий і орієнтований на привернення уваги, адже без уваги чого варта людина?

Містер Шевановський запізнився на тридцять хвилин, але час для Великої людини, ймовірно, є річчю, яку можна ліпити й формувати, подібно до глини. Не варто було й хвилюватися.

Приблизно за п'ятнадцять хвилин він побачив Мазераті Бора кольору морської хвилі -- 1974 року, він був впевнений, оскільки добре знав його машини -- яка повернула з вулиці Ла-Сієнеґа і заскреготала перед зупинкою під червоним навісом, де чекали хлопці-паркувальники, і він знав, що це повинен бути містер Шевановський, його майбутнє.