a9iqnian

— Так, якщо ти хочеш знищити все це.

“Wait.” He held up a hand. “I can sense an aura of death coming from this place.”

— Зачекайте. Він підняв руку. «Я відчуваю ауру смерті, що виходить звідси».

Ilea looked around, only now noticing that the whole area seemed deserted, void not just of people but even plants and insects. It was utterly and completely silent.

Ілея озирнулася навколо, і тільки тепер помітила, що вся місцевість здається безлюдною, вільною не тільки від людей, але навіть від рослин і комах. Було абсолютно тихо.

“What are you sensing? Monsters nearby?”

"Що ви відчуваєте? Монстри поблизу?»

“No. Just a feeling.”

— Ні. Просто відчуття».

He walked up to the doors and knocked. They opened a moment later. She felt the mana around her fluctuate but didn’t let herself react in any way.

Він підійшов до дверей і постукав. За мить вони відкрилися. Вона відчувала, як коливається мана навколо неї, але ніяк не дозволяла собі реагувати.

Enchantments?

Чари?

She wasn’t sure. Her arcane sight through her Sphere was still new to her.

Вона не була впевнена. Її таємничий погляд крізь Сферу був для неї ще новим.

A man who looked almost human bowed to them. He was dressed in a black suit that was torn in more than one place, and his eyes moved weirdly from side to side, as if they were marbles placed in a doll’s head.

Чоловік, який виглядав майже людиною, вклонився їм. Він був одягнений у чорний костюм, який був порваний не в одному місці, і його очі дивно рухалися з боку в бік, наче це були кульки, поміщені в голову ляльки.

Jewelry?

Ювелірні?

“Welcome, travelers, guests. Visitors are so very rare these… days. Why not come in and join the lord at his banquet? It is almost time for… dinner.”

"Ласкаво просимо, мандрівники, гості. Відвідувачі такі дуже рідкісні... Дні. Чому б не прийти і не приєднатися до пана на його бенкеті? Майже настав час для... вечеря».

The words came out without his mouth moving. Ilea rolled her eyes and looked at Maro. The king wasn’t wearing his helmet, and he smiled brightly as he bowed back.

Слова пролунали без ворушіння його вуст. Ілея закотила очі і подивилася на Маро. На королі не було шолома, і він яскраво посміхався, вклоняючись у відповідь.

“We would be grateful to accept such a generous invitation. Much have we heard of the lord’s generosity.”

«Ми були б вдячні прийняти таке щедре запрошення. Багато ми чули про щедрість пана».

He didn’t even glance at Ilea before he stepped inside, so she followed close behind. She identified the butler and had to roll her eyes again.

Він навіть не глянув на Ілею, перш ніж увійти всередину, тому вона пішла слідом за нею. Вона впізнала дворецького і змушена була знову закотити очі.

[Human – level 30]

[Людина – рівень 30]

What the fuck is going on here? Ilea assumed Maro had an idea, otherwise he wouldn’t have accepted the invitation. So, it’s an illusion or something? I doubt anybody would be identified like that. That guy is dead.

Що в біса тут відбувається? Ілея припустила, що у Маро є ідея, інакше він би не прийняв запрошення. Отже, це ілюзія чи що? Я сумніваюся, що когось можна було б так ідентифікувати. Цей хлопець мертвий.

She looked at the creature walking in front of them, leading the two through the dark mansion and up a flight of beautiful stairs. Her Sphere flickered again, and Ilea nearly staggered as she saw the bones and rotten meat around her. The most irritating thing was that she didn’t smell any of it. It soon disappeared again.

Вона подивилася на істоту, що йшла перед ними, ведучи їх через темний особняк і вгору красивими сходами. Її Сфера знову затремтіла, і Ілея ледь не похитнулася, побачивши навколо себе кістки та гниле м'ясо. Найбільше дратувало те, що вона нічого з цього не відчувала. Невдовзі вона знову зникла.

A fire was burning in the hearth of the great hall, in which a long beautiful table had been set with various foods. A big glass chandelier hung above, candles bathing the room in a warm light as they approached. The ‘human’ moved a chair, and Maro sat down without a care in the world.

У вогнищі великої зали горіло вогнище, в якому був накритий довгий красивий стіл з різними стравами. Вгорі висіла велика скляна люстра, свічки купали кімнату в теплому світлі, коли вони наближалися. «Людина» посунула стілець, і Маро сів, не звертаючи уваги на світ.

Has he somehow been influenced by a spell? I won’t believe that. Guess I’ll go with the flow for now.

Чи не вплинуло на нього якесь закляття? Я в це не повірю. Гадаю, я поки що пливу за течією.

Ilea sat down beside him. At the head of the table, a figure wreathed in darkness appeared.

Ілея сіла біля нього. На чолі столу з'явилася постать, оповита темрявою.

[The Undying Lord – level ???]

[Невмирущий Господь – рівень ???]

She glanced at it and watched Maro slightly incline his head. When it spoke, she heard it directly in her head.

Вона глянула на нього і побачила, як Маро злегка нахилив голову. Коли він заговорив, вона почула це прямо в голові.

“A necromancer… and a healer. How amusing. Have you come here to die?”