a9iqnian

— Такого не було у ваш час?

“It wasn’t unheard of, but there was nothing of this size. But with the mana density here, I suppose it’s no surprise.”

"Це не було чимось нечуваним, але нічого такого розміру не було. Але з такою щільністю мани, гадаю, це не дивно».

EIGHTY-TWO

ВІСІМДЕСЯТ ДВА

Mansion of Bones

Особняк кісток

The two walked in silence for a while before Maro made a delighted noise, hurrying into a store Ilea identified as a wine seller’s shop. Inside, the walls were lined with bottles, but she could tell by the smell alone that this wasn’t exactly what the king had been looking for. The place stank of vinegar.

Деякий час вони йшли мовчки, перш ніж Маро здійняв радісний галас, поспішаючи до крамниці, яку Ілея визначила як крамницю продавця вина. Усередині стіни були заставлені пляшками, але по одному запаху вона зрозуміла, що це не зовсім те, що шукав король. Місце оцтом.

He stood near one of the displays, looking dejected as he held one of the bottles. “I thought with the name remaining that maybe some of the wine had too.”

Він стояв біля одного з вітрин і виглядав пригніченим, тримаючи в руках одну з пляшок. "Я подумав, що з назвою, що, можливо, частина вина теж".

Ilea chuckled. “Well, there are some bottles left in Tremor. Not sure how many Terok and I drank, though,” she added a little more quietly.

Ілея засміялася. "Ну, в Треморі залишилося кілька пляшок. Не знаю, скільки ми з Тероком випили, — додала вона трохи тихіше.

“It’s not really about the wine,” he said, more to himself, as they stepped out again, ignoring the shopkeeper’s attempts to sell them dubious potions.

— Справа не в вині, — сказав він більше сам до себе, коли вони знову вийшли, не звертаючи уваги на спроби крамаря продати їм сумнівне зілля.

The streets weren’t cobbled – instead, hard-packed dirt or wood covered the obviously worn sections connecting the buildings. The dwellings varied in design as much as those back in Hallowfort. Each seemed to accommodate a different type and shape of being.

Вулиці не були вимощені бруківкою – натомість твердий ґрунт або дерево покривали явно зношені ділянки, що з'єднували будівлі. Житлові будинки відрізнялися за дизайном так само, як і ті, що були в Хеллоуфорті. Кожна з них, здавалося, вміщала в себе різні типи і форми буття.

Coming out into a square, the two walked toward a set of wooden railings and found a view overlooking nearly the whole of the cave beyond. Much of the city had remained, ruins now repurposed or integrated into the new homes and dwellings of the various Awakened living here.

Вийшовши на площу, вони підійшли до дерев'яних перил і побачили краєвид, з якого відкривався вид майже на всю печеру за її межами. Більша частина міста залишилася, руїни тепер перепрофільовані або інтегровані в нові будинки та житла різних пробуджених, які тут жили.

There were hills, too, covered in green, but the plants didn’t look like vines to her. Still, coupled with the serene beauty of the stones and crystals shining in their various hues, Ilea could understand why the king had liked it so much here.

Там теж були пагорби, вкриті зеленню, але рослини не здавалися їй ліанами. І все-таки, в поєднанні з безтурботною красою каменів і кристалів, що сяяли різними відтінками, Ілея зрозуміла, чому королю тут так сподобалося.

“You know, even warped as it is, I hadn’t dreamed it would retain any of its beauty,” Maro said after a while.

"Знаєш, навіть викривлений, я й не мріяв, що він збереже свою красу", - сказав Маро через деякий час.

“Not overrun by fucked-up creatures like Tremor? I can see that,” Ilea said as they sat. She summoned two meals, handing one to the king.

"Чи не заполонили такі довбані істоти, як Тремор? Я це бачу, — сказала Ілея, коли вони сиділи. Вона призначила дві страви, одну вручивши королю.

When they were done eating, Ilea stood up and stretched.

Коли вони закінчили їсти, Ілея підвелася і потягнулася.

“So,” she said. “Where do you think that key would be? If it’s still here at all.”

— Атож, — сказала вона. "Як ви думаєте, де буде цей ключ? Якщо він взагалі тут".

“Gadrian had a massive mansion. If the geography hasn’t changed, it should be near the back of this cave.”

"У Гадріана був величезний особняк. Якщо географія не змінилася, вона повинна бути в задній частині цієї печери».

“Then let’s see what remains,” Ilea smiled, offering him a hand to get back up. He laughed and took it.

— Тоді подивимося, що залишиться, — посміхнулася Ілея, простягаючи йому руку, щоб підвестися. Він засміявся і взяв.

The two of them flew over the city, the only notable thing they spotted being an arena that, according to Maro, hadn’t been there before.

Вони вдвох пролетіли над містом, єдине, що вони помітили, це арена, якої, за словами Маро, раніше там не було.

“We could have our bout there,” he suggested when they landed near a gravel road leading to the mansion.

"Ми могли б влаштувати там наш поєдинок", - припустив він, коли вони приземлилися біля гравійної дороги, що веде до особняка.

“Yeah, if you want to destroy the whole thing.”