a9iqnian

Holy shit. How many times have I been sat in bed just wishing I could teleport to the fridge instead of getting up? This is my kind of superpower.

Чорт забирай. Скільки разів я сидів у ліжку і просто хотів телепортуватися до холодильника замість того, щоб вставати? Це моя якась суперсила.

“Man, this is grea—”

"Чоловіче, це грея..."

A familiar feeling of nausea swept over her and bile rose in turn, but she managed to keep it down. The feeling wasn’t nearly as bad as before.

Знайоме почуття нудоти охопило її, і жовч піднялася по черзі, але їй вдалося його стримати. Відчуття було не таким поганим, як раніше.

“I’ll have to get used to that.”

— До цього треба звикнути.

Holding her stomach, she went and drank some water from the fountain.

Тримаючись за живіт, вона пішла і випила води з фонтану.

“Now the question is, can I teleport to places I can’t see, and what happens when I teleport into something?”

«Тепер питання полягає в тому, чи можу я телепортуватися туди, де я не бачу, і що відбувається, коли я телепортуюся в щось?»

Going into the library, she considered teleporting into one of the shelves. Only her arm would theoretically be inside the shelf.

Зайшовши до бібліотеки, вона подумала про телепортацію на одну з полиць. Тільки її рука теоретично була б усередині полиці.

“Would hurt like hell, but maybe then I’d have a way to level up my healing…”

«Було б боляче, як у пеклі, але, можливо, тоді у мене був би спосіб підвищити рівень свого зцілення...»

The teleport worked, but her hand was pushed away from the shelf. No weird human-shelf creature was born that day.

Телепорт спрацював, але її рука була відсунута від полиці. У цей день не народилося жодної дивної людської істоти.

“Which means…”

— А це означає...

Trying a few times to teleport halfway into the fountain, she either appeared next to it or above it.

Кілька разів намагаючись телепортуватися на півдорозі до фонтану, вона то з'являлася поруч з ним, то над ним.

“Next step…”

«Наступний крок...»

Teleporting halfway into the wall failed too, as she always appeared next to it.

Телепортуватися на півдорозі в стіну теж не вдалося, оскільки вона завжди з'являлася поруч з нею.

“Now the leap of faith…”

«Тепер стрибок віри...»

Blinking fully into the wall, she found herself simply standing in front of it.

Моргнувши в стіну, вона виявила, що просто стоїть перед нею.

“Yes! It works! Now I just have to level it up and try to teleport out of here…”

— Авжеж! Це працює! Тепер мені залишається тільки прокачати його і спробувати телепортуватися звідси..."

So she tried teleporting away from the chamber in any direction. There were a lot to try, and her skill slowly gained levels over the weeks, increasing the range and reducing the cost.

Тому вона спробувала телепортуватися подалі від камери в будь-якому напрямку. Було що спробувати, і її навички повільно набирали рівень протягом тижнів, збільшуючи діапазон і знижуючи вартість.

After another month in the chamber, Ilea was successful. On appearing in a closed room, the first new room she had seen in months, she was elated.

Пробувши ще місяць у палаті, Ілея досягла успіху. З'явившись у закритій кімнаті, першій новій кімнаті, яку вона побачила за кілька місяців, вона була в захваті.

“Fuck yeah!”

— До біса так!

Jumping up and down, Ilea looked around the room. It was a small space with only dust and stone in it – but it was new. After months in her unchanging box of stone, this new one was a blessing to her. And there was a closed door made of roughhewn stone in front of her too.

Підстрибуючи вгору і вниз, Ілея озирнулася по кімнаті. Це був невеликий простір, в якому був лише пил і камінь, але він був новим. Після кількох місяців у її незмінній скриньці з каменем цей новий став для неї благословенням. І перед нею теж були зачинені двері з грубо обтесаного каменю.

“Well, well, well… my old nemesis. We meet again. But what’s a door against this…”

— Ну, ну, ну... мій давній ворог. Ми знову зустрічаємося. Але які двері проти цього..."

Raising her fist with her Aura spell activated, she punched right through the thick stone. It exploded into shrapnel and shards as well as a cloud of dust.

Піднявши кулак з активованим заклинанням Аура, вона пробила прямо крізь товстий камінь. Він вибухнув на осколки та осколки, а також на хмару пилу.

Outside was a familiar room. The hall she had entered after being ambushed by the wolves outside the temple.

Надворі була знайома кімната. Зал, до якого вона увійшла після того, як потрапила в засідку вовків біля храму.

“Oh yes… yes!”

— О, так... Еге ж!»

Not able to repress her excitement, she ran outside.

Не в змозі стримати хвилювання, вона вибігла на вулицю.

It was night. An ocean of stars was shining bright overhead, illuminating the sky. There were two moons, and they shone with a dazzling light. Ilea simply stood there stunned, her head held up to the sky. Tears fell from her face as she breathed her first breath of fresh air in months. The wind caressed her body, blue tattoos faintly glowing through her worn clothes.