Аеропорт

— Нам вона потрібна негайно; поясню пізніше. А зараз повір мені на слово…

— Гаразд. Коли ти її востаннє бачив?

— У приймальні, коли вона була з тобою.

— Гаразд. Ще щось?

— Тільки те, що це може бути дуже важливо. Я пропоную тобі залишити все, залучи всіх своїх людей. І знайдеш ти її чи ні, піднімайся сюди якнайшвидше.

— Добре. — Знову клацнуло, коли Ордвей поклав слухавку.

Таня вже закінчила оголошення; вона натиснула на кнопку та вимкнула мікрофон. Ззовні Мел почув початок нового оголошення: «Увага, містере Лестер Мейнверинґ. Містере Мейнверинґ та всі члени його групи, негайно підійдіть до головного входу до терміналу».

«Лестер Мейнверинґ» — це кодове слово аеропорту, яке означає «поліцейський». Зазвичай таке оголошення означало, що найближчий поліцейський на посту мусить підійти до зазначеного місця. «Всі члени його групи» означало всіх поліцейських терміналу. У більшості аеропортів були схожі системи оповіщення поліції таким чином, щоби про це не знала громадськість.

Ордвей часу не гаяв. Без сумніву, він коротко викладе своїм працівникам ситуацію щодо Інез Ґерреро, коли вони підійдуть до головного входу.

— Подзвони своєму керівникові ТУО, — наказав Мел Тані. — Нехай прийде сюди якнайшвидше, бо це дуже важливо. — Почасти для самого себе він додав: — Почнемо з того, що зберемо тут усіх.

Таня зателефонувала, тоді мовила:

— Він уже йде. — В голосі вчувалося нервування. Мел підійшов до дверей кабінету й зачинив їх.

— Ти так і не сказав мені, що там дізнався, — поцікавилася Таня.

Мел обережно добирав слова:

— Цей чоловік, Ґерреро, без багажу окрім маленького дипломата, який, як ти вважаєш, може мати бомбу на борту Рейсу Два, перед самим зльотом купив страхування на триста тисяч доларів. Інез Ґерреро вказано бенефіціаркою. Він заплатив за це, здається, дрібними купюрами.

— О Господи! — Таня зблідла. Вона прошепотіла: — О Господи… ні!

6

Іноді, як-от сьогодні, Джо Патроні дякував долі, що працює у сфері технічного обслуговування авіації, а не продажів.

Це спало йому на думку, коли він дивився на клопітку роботу працівників, що підкопували землю навколо реактивного літака «Аерео-Мехікан», який і досі блокував злітно-посадкову смугу три-нуль.

Як здавалося Патроні, сили продажу авіакомпаній — до цієї категорії він зараховував усіх працівників управління та начальство — складаються з надувних гумових людей, які потурають одне одному, наче примхливі діти. З іншого боку, Патроні був певен, що працівники інженерних відділів та техобслуговування поводяться як дорослі люди. Працівники техобслуговування (Джо схилявся до цієї думки), навіть найняті різними авіакомпаніями, працювали злагоджено і гармонійно, ділилися інформацією, досвідом та навіть секретами задля загального успіху.

Як Джо Патроні іноді втаємничував своїх друзів, прикладом такого неофіційного обміну є об’єднання інформації, що надходить від працівників техобслуговування, на конференціях окремих авіакомпаній.

Працедавці Патроні, як і більшість регулярних авіакомпаній, проводили щоденні телефонні конференції — або «інструктажі», — під час яких усі регіональні штаби, бази та віддалені станції об’єднувалися через континентальну закриту мережу. Під керівництвом віцепрезидента головного управління, по суті, інструктажі являли собою критику та обмін інформацією щодо того, як авіакомпанія працювала протягом останньої доби. Старші працівники по всій системі компанії говорили вільно та щиро. Служба перевезень та відділ продажу мали свої щоденні інструктажі; так само, як і технічне обслуговування, — останнє, на думку Патроні, найважливіше.

Під час нарад техобслуговування, в яких Патроні брав участь п’ять разів на тиждень, різні інстанції звітували одна за одною. Там, де протягом дня — з механічних причин — виникали затримки в обслуговуванні, відповідальні люди мусили подати всю необхідну інформацію з цього приводу. Ніхто не вигадував відмовок. Як говорив Патроні: «Якщо натупили, то так і кажіть». Про випадки відмови обладнання, навіть незначні, повідомляли, щоб зібрати інформацію та запобігти повторенню. Під час обговорення наступного понеділка Патроні повідомить про сьогоднішній випадок з «Боїнгом-707» «Аерео-Мехікан» та свій успіх або провал, залежно від того, як усе обернеться. Ці денні дискусії велися чітко й конкретно, здебільшого тому, що працівники техобслуговування — стріляні горобці, які знають, що не можуть дурити одне одного.

Після кожної офіційної конференції — і зазвичай без відома старшого керівництва — починалася неофіційна. Патроні та інші обмінювалися телефонними дзвінками з друзяками зі служб техобслуговування конкурентних авіакомпаній. Вони порівнювали нотатки денних конференцій одне одного, надаючи будь-яку інформацію, яка могла б виявитися вартою уваги. Відомості рідко приховувалися.