Аеропорт

Оскільки літак трішки кренило, Ґвен рукою торкнулася плеча Вернона Демереста. Він відчув її близькість та знайомий запах парфуму. Боковим зором бачив її профіль у напівтемряві. Вираз обличчя, поки Ґвен читала, був серйозний, але не наляканий; це нагадало, що йому так подобалося в ній цього вечора — сила, яка жодним чином не применшувала жіночності. За кілька швидких, скороминущих секунд він пригадав, що Ґвен двічі за сьогодні говорила, що кохає його. Тоді замислився: чи сам він колись когось кохав по-справжньому? Коли тримаєш себе в шорах, то не можеш бути цілком упевненим. Та в цю мить інстинкт підказував йому, що почуття до Ґвен — це найближче до кохання з того, що він будь-коли відчував.

Ґвен перечитувала повідомлення, цього разу повільніше.

На мить він відчув гарячу лють на цю нову обставину, яка перенесла їхні плани — його та Ґвен — щодо Неаполя. А тоді осікся. Зараз час для чистого професіоналізму. Крім того, теперішня ситуація, можливо, означатиме незначну затримку, всього на добу після повернення до Лінкольна; та зрештою літак полетить знову. Йому не спадало на думку, що загрози бомби може не вдатися позбутись швидко чи що з цією проблемою не вдасться покінчити так легко, як з більшістю інших. Біля Демереста Енсон Гарріс досі виконував м’який розворот, тільки злегка накреняючи літак. То був ідеальний розворот, точно виконаний, як підтверджував покажчик повороту і ковзання — дідусь авіаційних льотних приладів, який досі використовували в сучасних реактивних літаках, як і в «Духу Сент-Луїса» Ліндберга[213] та повітряних суднах до нього. Стрілка була схилена, а кулька чітко по центру. Але тільки компас і гіроскоп зраджували протяжність розвороту — вони свідчили, що Рейс Два відхиляється від курсу на сто вісімдесят градусів. Гарріс заявив, що пасажири не помітять зміни курсу, і він мав рацію — хіба що хтось, хто визирає з вікна салону, знається на розташуванні зірок і місяця відносно західних та східних курсів. Ця людина помітила б зміну, але на такий ризик можна піти; на щастя, землю закривали щільні хмари, тож ніхто не зможе помітити міста. Тепер Гарріс також починав скидати висоту, ніс літака дещо знижувався, поки важелі керування двигунами були відтягнуті назад зовсім трішки, так, щоб гул двигунів майже зовсім не відрізнявся від звичайного під час польоту. Гарріс зосередився, керуючи з точністю підручника, ігноруючи Ґвен і Демереста.

Ґвен повернула блокнот.

— Мені потрібно, — сказав Демерест, — щоб ти пішла назад і знайшла цього чоловіка. Глянь, чи видно поблизу ту валізку і чи є можливість її відібрати. Сама розумієш, жоден з нас не може туди піти — принаймні поки що, — бо ми його злякаємо.

— Так, — відказала Ґвен. — Я розумію. Але й мені не треба йти.

— Чому?

Вона тихо промовила:

— Я вже знаю, де він сидить. Місце номер чотирнадцять А.

Вернон Демерест кинув на неї уважний погляд.

— Я можу не казати тобі, наскільки це важливо. Якщо маєш якісь сумніви, то повернися і перевір ще раз.

— Жодних сумнівів.

Десь пів години тому, пояснила Ґвен, після подачі вечері у першому класі, вона пішла до задньої частини, в туристичний клас, щоби підсобити там. Один з пасажирів — у кріслі біля вікна, в лівому ряду — задрімав. Коли Ґвен до нього звернулася, той миттєво прокинувся. Він дбайливо тримав невеликий дипломат на колінах, і Ґвен запропонувала взяти його або щоби чоловік його відставив, поки вечерятиме. Пасажир відмовився. Він продовжував тримати дипломат на місці, й вона помітила, що він стискає його так, ніби там щось важливе. Пізніше, замість того щоби скористатися відкидним столиком на спинці сидіння попереду, він поклав вечерю на дипломат, який так і лежав на колінах. Звикла до дивацтв пасажирів Ґвен швидко забула про цю подію, хоча чоловіка запам’ятала добре. Опис у повідомленні збігався.

— Я також запам’ятала його тому, що він сидить просто поруч із бабусею-безбілетницею.

— У кріслі біля вікна, так?

— Так.

— Так важче буде дотягнутися і вихопити. — Демерест пригадав частину повідомлення від керівника ТУО: ЯКЩО ПРИПУЩЕННЯ ПРАВИЛЬНЕ, СКОРІШ ЗА ВСЕ ДЕТОНАТОР ВИБУХІВКИ ПЕРЕБУВАТИМЕ ПОЗА ДИПЛОМАТОМ, У ПРЯМІЙ ДОСЯЖНОСТІ. ОТОЖ БУДЬТЕ МАКСИМАЛЬНО ОБЕРЕЖНІ У СПРОБІ ВІДІБРАТИ ДИПЛОМАТ СИЛОЮ. Він подумав, що Ґвен також згадує це попередження.

Вперше за весь час відчуття не страху, проте сумніву вторглося у його роздуми. Страх може ще з’явитися, але не зараз. Чи є можливість, що загроза бомби може виявитися більше, ніж просто загрозою? Вернон Демерест думав та говорив про такі ситуації досить часто, та все одно не міг направду повірити, що це може відбуватися з ним.

Енсон Гарріс поступово виходив з розвороту, так само м’яко, як і починав його. Тепер літак повністю розвернувся.

Знову залунав дзвінок системи вибіркового виклику. Демерест подав жест Саєві Джордану, який перемкнув радіоприймач і відповів, а тоді почав записувати повідомлення.

Енсон Гарріс знову говорив з Торонтським центром керування повітряним рухом.