Аеропорт

— Я візьму. — Нед Ордвей простягнув руку і перехопив мікрофон. — І нічого поки що не чіпайте. — Він кивнув кільком іншим поліцейським, які з’явилися по краях натовпу. Вони протиснулися всередину. Поки Фрімантл міг тільки безпорадно спостерігати, Ордвей передав мікрофон Мелові.

— Дякую.

Мел повернувся обличчям до натовпу медоувудців — багато хто дивився на нього вороже — та інших людей, які, проходячи терміналом, зупинилися, щоби послухати. Хоча було вже двадцять хвилин після півночі, ніч суботи, щільний рух всередині головного залу і не збирався зменшуватися. Через велику кількість скасованих рейсів, ускладнення в роботі аеропорту, скоріш за все, триватимуть до самого ранку та переллються в підвищену активність на вихідних, аж поки графік не повернеться до норми. Якщо однією з цілей медоувудців було створити неприємності, подумав Мел, то цього вони досягли. Додаткова тисяча чи десь так людей окупували вільний простір у залі, через що пасажири, які прибували й відлітали, мусили пробивати собі шлях, ніби приплив, що наштовхується на піщаний нанос. Очевидно, що таку ситуацію потрібно припинити протягом наступних кількох хвилин.

— Я багато не говоритиму, — сказав Мел у мікрофон, пояснивши при цьому, хто він та що він. — Сьогодні ввечері я зустрівся з делегацією, яка представляла ваші інтереси. Пояснив деякі проблеми аеропорту; а також сказав, що ми розуміємо вас та співчуваємо вам. Я очікував, що мої слова передадуть якщо не зі стовідсотковою точністю, то хоча б узагальнено. Натомість я дізнаюся, що ту розмову подали в хибному світлі й що вас обманули.

Елліот Фрімантл ревнув зі злості:

— Це брехня! — Його обличчя розчервонілося. Вперше за сьогодні бездоганно вкладене волосся зіпсувало форму.

Лейтенант Ордвей міцно схопив адвоката за руку.

— Тихіше! Ви свою нагоду мали.

Перед Мелом до мікрофона, який він тримав у руці, приєднався мікрофон телевізійників. Їхні прожектори продовжували світити, поки він говорив.

— Містер Фрімантл звинувачує мене в брехні. Він сьогодні за словом до кишені не лізе. — Мел звірився з нотатками в руці. — Я так бачу, що серед цих слів є «крадіжка», «байдуже», що я поставився до вашої делегації «жорстоко та вороже»; і більше того, що заходи зниження шуму, яких ми стараємося дотримуватись, це «обман, шахрайство та відверта брехня». Що ж, подивимося, що ви думаєте про те, хто ж тут бреше — чи спотворює факти, — а хто ні.

Раніше він уже помилився, подумав Мел, коли говорив із невеликою делегацією, а не з усією групою. Тоді він мав на меті досягти розуміння та водночас уникнути балагану в терміналі. Йому не вдалося досягти ні того, ні того.

Та зараз він націлювався принаймні на розуміння.

— Дозвольте змалювати вам політику аеропорту стосовно зниження шуму.

Вдруге за сьогодні Мел описав робочі обмеження для пілотів та їхніх роботодавців, авіакомпаній. Він додав:

— Ці обмеження застосовують у звичний час. Але у складних погодних умовах, як сьогоднішня буря, пілоти враховують знесення, і безпека літака стоїть на першому місці.

Стосовно злітно-посадкових смуг:

— Де це можливо, ми уникаємо зльоту над Медоувудом зі смуги два-п’ять. — Проте, пояснив він, час від часу виникає потреба скористатися саме нею, коли смуга три-нуль не діє, як сьогодні. — Ми робимо для вас усе можливе, — наполягав Мел, — і ми не байдужі, як тут було сказано. Але ми займаємося комерційною діяльністю як аеропорт і не можемо уникати основних обов’язків та не зважати на авіаційну безпеку.

Ворожість його аудиторії ще було видно, але також з’явилася і зацікавленість.

Елліот Фрімантл — що люто блимав очима на Мела й аж димів зі злості — також помітив цю цікавість.

— З того, що я почув, — сказав Мел, — містер Фрімантл вирішив не передавати деякої інформації, яку я надав вашій делегації загалом щодо шуму аеропорту. Я говорив, — він знову глянув у нотатки, — не з «безжальним цинізмом», як було сказано, а з повною щирістю. Цією щирістю я поділюся зараз і з вами.

Тоді, як і перед тим, Мел визнав, що вже мало що можна придумати у сфері зниження шуму; люди спохмурніли, коли він описав, що варто очікувати ще більшого гуркоту, коли в експлуатацію ввійдуть нові повітряні судна. Але він відчув, що йому вдячні за об’єктивну чесність. Окрім кількох спорадичних ремарок, ніхто не перебивав, його слова чулися понад загальним шумом у терміналі.

— Є ще два моменти, про які я не згадав перед вашою делегацією, але тепер саме це і зроблю. — Голос Мела пожорсткішав: — Сумніваюся, що вам це сподобається.

По-перше, повідомив він, справа стосується громади Медоувуда.

— Дванадцять років тому вашої громади не існувало. Там був просто шмат пустої землі — дешевої, аж поки розбудова аеропорту неподалік не підняла ціни до небес. У цьому розумінні ваш Медоувуд схожий на тисячі інших громад, які, наче гриби після дощу, повиростали навколо аеропортів по всьому світу.

Якась жінка гукнула:

— Коли ми приїхали, щоб тут жити, то й не знали про реактивний шум.