Аеропорт

Знімальна команда телебачення, що прибула кілька хвилин тому, ще більше посилила сценічний ефект. Самовпевнені члени команди з’явилися з оглушливим клаксоном та незаконно встановленим проблисковим маячком, проїхавши узбіччям дороги в бордовому «універсалі». Звичним ділом команда з чотирьох молодиків взяла все у свої руки так, ніби цю подію організували спеціально для неї, а всі подальші дії можуть почекати. Кілька поліцейських, проігнорувавши незаконні проблискові маячки на «універсалі», зайнялися відведенням евакуаторів на нові позиції, як наказали телевізійники.

Перед тим, як Джо Патроні пішов зробити телефонний дзвінок, він обережно поставив евакуатори так, щоб у них був найбільший виграш у силі, аби разом їм вдалося зрушити аварійну вантажівку. Коли він пішов, водії та їхні помічники приєднували важкі ланцюги, що, як було відомо Патроні, мало б забрати кілька хвилин. Поліція штату тішилася його допомогою, і тлустий лейтенант, який на той час взяв на себе керівництво, наказав водіям евакуаторів у всьому слухатися Патроні. Але тепер, неймовірно, та всі ланцюги зняли, окрім одного, яким саме займався вишкірений водій, під світлом ламп і фокусом портативних телекамер.

За камерами та освітленням зібрався ще численніший, ніж до того, натовп із пасажирів та водіїв заблокованих автівок. Більшість із цікавістю спостерігали за записом передачі й, здавалося, забули про попередню нетерплячість та холодні нічні злигодні.

Несподіваний порив вітру ляснув мокрим крижаним снігом в обличчя Джо Патроні. Рука надто пізно стрибнула до шиї. Він відчув, як сніг прослизає вниз, проникає під сорочку та гидотно мочить тіло. Не зважаючи на дискомфорт, він широкими кроками підійшов до лейтенанта й вимогливо спитав:

— Хто це, бляха, поміняв положення евакуаторів? Якщо вони стоятимуть так, як зараз, ви й купки єнотячого гівна не зсунете. Вони просто тягтимуть один одного.

— Містере, я знаю. — Дебелий, широкоплечий лейтенант, що височів над короткою, присадкуватою фігурою Патроні, здався на якусь мить зніченим. — Але хлопці з ящика хочуть кращий кадр. Вони з місцевої станції, сьогодні це буде в новинах — про бурю, і все таке. Перепрошую.

Один із телевізійників — що сам закутувався у важке пальто — кликав лейтенанта до зйомки. Той, гордо підвівши голову й ігноруючи сніг, жвавою владною поставою покрокував до евакуатора, що був центром кадру. За ним потягнулися двоє поліцейських. Лейтенант, щосили намагаючись залишатися обличчям до камери, почав жестикулювати, роздавати інструкції водієві евакуатора; ці інструкції здебільшого не мали жодного значення, хоча на екрані матимуть неабиякий вигляд. Начальник служби техобслуговування, згадуючи, що чимскоріше мусить дістатися аеропорту, відчув, як усередині закипає лють. Він приготувався кинутися вперед, вхопити камери та прожектори й розтовкти їх об землю. Патроні міг це зробити; м’язи інстинктивно напружилися, дихання прискорилось. Але зусиллям волі він стримався.

Джо Патроні була властива гаряча, шалена вдача; на щастя, шалену її частину пустити в дію було нелегко, втім, як тільки це ставалося, йому зовсім відбивало всю розважливість та логіку. За роки дорослого життя він намагався навчитися контролювати себе. Це вдавалося не завжди, хоча зараз допомагав один-єдиний спогад.

Одного разу йому не вдалося стримати себе. Плід цієї нерозважливості переслідує його й досі.

У Повітряних силах під час Другої світової війни Джо Патроні був грізним боксером-аматором. Він бився у середній вазі й одного разу потрапив на чемпіонат ПС на європейському театрі бойових дій від своєї дивізії.

Під час змагання, яке організували в Англії перед Нормандською операцією, його поставили проти командира льотного екіпажу на ім’я Террі О’Гейл, жорсткого, міцного бостонця, який славився своєю поганою репутацією і на рингу, і за його межами. Джо Патроні, який тоді був молодим аеромеханіком, рядовим першого класу, знав О’Гейла та недолюблював його. Ця неприязнь нічого б не важила, якби О’Гейл, як частину своєї техніки на рингу, постійно не шепотів:

«Ти, жирний макаронний даґо[102] … Ти чьо не на свому боці воюєш, італьяшка сраний?.. Певно, тішишся, коли вони топлять наші літаки, правда, даґо-недоросток?» — та інші «приємності». Патроні бачив, яка в цьому вигода — той намагався його рознервувати, — й ігнорував ці слова, поки О’Гейл не завдав два блискавичні удари десь у пах, яких рефері, що кружляв позаду, не помітив.

Суміш образ, заборонених ударів та нестерпного болю призвели до гніву, на який і розраховував опонент Патроні. От тільки він не розраховував, що Джо Патроні може так різко, грубо і майже безжально напасти. В результаті — нокаут, і суперник Патроні, О’Гейл, мертвий лежить на рингу.