Аеропорт

Авіакомпанії, проте, досить легко йшли назустріч у питаннях кредиту; також, якщо ситуація з боргом піде не так, як передбачалося, вони зазвичай були менш строгими в процедурах збору, ніж інші агенції. Це була продумана політика. Вона базувалася на тому, що авіатуристи, які роками сумлінно платять, довели, що становлять незвично чесний зріз суспільства і серйозні неповернення боргів у більшості авіакомпаній були досить рідкісною справою. Авантюристи штибу Д. О. Ґерреро рідко їх турбували; тому вони не мали механізмів — оскільки це не було того варте — боротьби з вивертами, якими він скористався.

Двома простими кроками він уникнув глибшого аналізу кредитоспроможності. По-перше, подав «характеристику з місця роботи», яку був набрав самотужки на фірмовому бланку однієї вже спочилої в бозі компанії, якою колись керував (не тієї, що збанкрутувала), де адресою компанії була вказана його поштова скринька. По-друге, набираючи листа, навмисно зробив помилку в своєму прізвищі, змінивши букву «Ґ» на «Б», щоб звична перевірка кредитної історії клієнта «Берреро» не дала ніякої інформації, замість небезпечних відомостей, вказаних за його правильним прізвищем. Для подальшої ідентифікації він скористався своєю карткою соціального забезпечення та водійськими правами, на яких заздалегідь обережно змінив ту саму літеру, а опісля все виправив. Ще одна річ, про яку він не забував, це впевнитися, щоб підпис на договорі відстрочення платежу був нерозбірливий, щоб не було чітко зрозуміло, «Ґ» там чи «Б».

Помилку увічнив клерк, який вчора видав йому авіаквиток на ім’я «Д. О. Берреро», і Д. О. Ґерреро зважив це все крізь призму подальших планів. Він вирішив, що хвилюватися немає причин. Якщо опісля й виникнуть якісь сумніви, помилку в одній букві, чи на «характеристиці з місця роботи», чи на квитку розцінять як звичайну одруківку. Ніяк не вдасться довести, що він навмисно все це організував. Принаймні коли він сьогодні проходитиме реєстрацію в аеропорту, то попросить виправити написання — у списку пасажирів «Транс Америки» і на квитку. Було важливо впевнитися, як тільки він зійде на борт, що немає ніякої плутанини з його особою. Це також частина плану.

Ще одним пунктом плану Д. О. Ґерреро було вибухом знищити Рейс Два. Він знищить і себе разом з літаком, зовсім цього не боячись, оскільки вважає, що його життя більше не має ніякої цінності ні для самого Д. О., ні для інших людей.

Але смерть може принести деяку цінність, і він збирався запевнитися, щоб так і сталося.

Перед відправленням рейсу «Транс Америки» він отримає поліс авіастрахування на сімдесят п’ять тисяч доларів, де його дружина й діти будуть вказані бенефіціарами. Ґерреро роздумував, як мало досі зробив для них, та його остання дія буде єдиним видатним жестом, присвяченим сім’ї. Він вірив: усе, що робить, — в ім’я любові…

У його викривленій, пойнятій відчаєм уяві жодна думка не проскочила стосовно інших пасажирів на борту Рейсу Два, як і стосовно екіпажу літака, чиї смерті складуть компанію йому. З абсолютною відсутністю совісті психопата він вважав інших тільки ймовірними перешкодами у здійсненні плану.

Ґерреро вірив, що передбачив усі непередбачувані чинники. Вся та ситуація з квитком не матиме ніякого значення, як тільки літак відірветься від землі. Ніхто не зможе довести, що він не збирався здійснювати виплати, вказані в договорі; та навіть якщо викриють фальшиву «характеристику з місця роботи» — що, скоріш за все, і станеться, — це доведе тільки те, що Ґерреро обманом дістав кредит. Ці факти ніяк не вплинуть на подальшу страхову виплату.

Також він зумисне купив квиток в обидва боки, щоб здавалося, ніби він не лише збирався долетіти, але й повернутися. Вибрав рейс саме до Рима, позаяк в Італії жив його двоюрідний брат, з яким Ґерреро ніколи не бачився, проте час від часу згадував, що було б непогано його відвідати, — а це добре знала Інез. Отже, принаймні там буде частка логіки в його виборі.

Д. О. Ґерреро виношував свій план протягом кількох місяців, поки його фінансова ситуація погіршувалась. За той час він уважно простудіював історії авіакатастроф, де авіалайнери знищували особи, які жадали наживи від страхових компаній. Кількість таких випадків була несподівано великою. І завжди мотиви цих людей викривало розслідування після катастрофи, але якщо змовники залишалися живими, то їх звинувачували у вбивстві. Страхові поліси цих людей ставали недійсними. Звісно, не було способу дізнатися, скільки інших авіакатастроф, причини яких залишалися невідомими, були результатами диверсії. Ключовим чинником була наявність чи відсутність уламків. Якщо їх знаходили, досвідчені слідчі складали все докупи, намагаючись розгадати таємницю аварії. Зазвичай їм це вдавалося. Якщо вибух ставався в повітрі, залишалися сліди, і причину вибуху легко можна було визначити. Тому Д. О. Ґерреро вважав, що його план мусить перешкодити слідчим знайти уламки.

Саме тому він і вибрав безпересадковий рейс «Транс Америки» до Рима.