Читаем Аеропорт полностью

Палець крізь петлю, смикнути за нитку! Всередині дипломата шматочок пластику відлетить від головки прищіпки, й тоді канцелярські кнопки з’єднаються. Потече струм, і вибух буде миттєвий, руйнівний, смертельний для будь-кого чи будь-чого поблизу.

Тепер, коли справу було зроблено, Ґерреро спокійно прикурив сигарету. Він сардонічно всміхнувся, вкотре міркуючи над тим, наскільки складнішим звичайні люди — включно з письменниками детективних романів — уявляють собі виготовлення бомби. В історіях, які він читав, завжди були хитромудрі механізми, годинники, запали, які цокали чи сичали, чи тріскотіли, і їх можна було вивести з ладу, опустивши у воду. Насправді ж не було жодних труднощів — тільки прості, повсякденні компоненти, які просто потрібно було зібрати докупи. Так само, як ніщо не могло перешкодити детонації цієї бомби — ні вода, ні кулі, ні сміливість, — як тільки смикнеться нитка.

Затиснувши цигарку між губами і скоса поглядаючи крізь дим, Д. О. Ґерреро обережно вклав кілька аркушів паперу в дипломат, прикриваючи динаміт, прищіпку, дроти, акумулятор та нитку. Він упевнився, що папір не соватиметься, а нитку під ним можна буде вільно смикнути. Навіть якщо він з якоїсь причини відкриє дипломат, його вміст видаватиметься зовсім невинним. Ґерреро закрив валізку й заклацнув її.

Перевірив дешевий годинник-будильник біля ліжка. Добігала восьма вечора, трішки менше двох годин до часу вильоту. Пора. Він поїде на метро до терміналу авіакомпанії, а тоді автобусом в аеропорт. Грошей в нього вистачало достоту на це, а також на страховий поліс. Ця думка нагадала йому про те, що на придбання поліса потрібно відвести часу про запас. Ґерреро швидко натягнув пальто, перевіряючи, чи на місці у внутрішній кишені квиток до Рима.

Відімкнув двері спальні та ввійшов до біднуватої, обшарпаної вітальні, обережно стискаючи дипломат.

Одна остання справа! Записка для Інез. Він знайшов клаптик паперу й олівець і після кількасекундних роздумів написав:

Мене не буде вдома кілька днів. Я їду. Скоро повернуся з хорошими новинами, які тебе приємно здивують.

Він підписав цидулку Д. О.

Якусь мить Ґерреро вагався, заспокоюючись. Записка не зовсім схожа на таку, що ставить крапку в шлюбі тривалістю вісімнадцять років. Тоді вирішив, що так і має бути; було б помилкою сказати більше. Зрештою навіть без уламків Рейсу Два слідчі ретельно придивлятимуться до кожного пасажира зі списку. Цидулку, а також будь-які інші записи, що він після себе залишить, вивчать скрупульозно.

Він поклав цидулку на стіл, де Інез її точно побачить.

Спускаючись, Д. О. Ґерреро чув голоси та звук музичного автомата з забігайлівки-гадючника. Лівою рукою підняв комір пальта, доки права міцно стискала дипломат. Під ручкою петля, ніби з шибениці, звисала біля його пальців.

Надворі, коли він вийшов з будівлі у Саут Сайді та подався до станції метро, продовжувало сніжити.

Частина друга

20:30–23:00 (Центральний часовий пояс)

1

Джо Патроні вкотре повернувся в теплу машину й зателефонував до аеропорту. Начальник служби технічного обслуговування «ТВЕ» повідомив, що дорога між ним та аеропортом досі заблокована через аварію, яка його й затримує, хоча вже є непогані шанси, що згодом вдасться проїхати. Чи «Боїнг-707» «Аерео-Мехікан», поцікавився він, ще не витягли з трясовини на аеродромі? Ні, поінформували його, він і досі там; мало того, кожні кілька хвилин всі, кого це стосується, телефонують у «ТВЕ» з питаннями, як справи у Джо і чи ще довго на нього чекати, бо допомога потрібна щонайшвидше.

До пуття не зігрівшись, Патроні вийшов з машини й поквапився далі по шосе, крізь невпинний снігопад та глибоку шугу під ногами, до місця аварії.

Наразі територія навколо перекинутої вантажівки скидалася на інсценоване місце катастрофи для широкоформатного фільму. Гігантська машина лежала на боці, блокуючи всі чотири смуги. Зараз її вже цілком вкривав сніг, жодне з коліс не торкалося землі, що робило вантажівку схожою на мертвого динозавра.

Через прожектори та фальшфеєри, світло яких відбивала снігова білизна́, навколо було ясно наче вдень. Прожектори стояли на трьох евакуаторах, по які посилав Патроні та які вже прибули. Діамантово-червоні фальшфеєри розклала поліція штату, представників якої вигулькнуло ще декілька, і здавалося, коли якомусь поліцейському нічого було робити, він запалював черговий фальшфеєр. Кількість піротехніки навколо була гідна Четвертого липня[101].

Перейти на страницу:

Похожие книги

Дар
Дар

«Дар» (1938) – последний завершенный русский роман Владимира Набокова и один из самых значительных и многоплановых романов XX века. Создававшийся дольше и труднее всех прочих его русских книг, он вобрал в себя необыкновенно богатый и разнородный материал, удержанный в гармоничном равновесии благодаря искусной композиции целого. «Дар» посвящен нескольким годам жизни молодого эмигранта Федора Годунова-Чердынцева – периоду становления его писательского дара, – но в пространстве и времени он далеко выходит за пределы Берлина 1920‑х годов, в котором разворачивается его действие.В нем наиболее полно и свободно изложены взгляды Набокова на искусство и общество, на истинное и ложное в русской культуре и общественной мысли, на причины упадка России и на то лучшее, что остается в ней неизменным.В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.

Владимир Владимирович Набоков

Классическая проза ХX века