Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Дмитро Тимчук так згадує події цього дня: «Коли «зелені чоловічки» або т. зв. «самооборона» лізли на пости й захоплювали об'єкти, українським вартовим не треба було чекати якихось наказів, тим більше з Києва. Адже є Статут гарнізонної та вартової служби, який зобов'язує вартового на об'єкті, що охороняється, застосовувати зброю в разі нападу на нього або об'єкт. Відкривати вогонь було їхнім обов'язком відповідно до Статуту. Але ніхто не зробив жодного пострілу — далася взнаки згадана деморалізація й психологічна неготовність стріляти в людей».

Цього дня вперше на території Херсонської області в районі селища Чонгар українські прикордонники змогли затримати озброєного російського військовослужбовця, уродженця Чечено-Інгушської АРСР 1985 року народження на ім'я Рамзан Сусаров. Згідно з повідомленням керівника групи «Інформаційний спротив» Тимчука, пізніше Сусаров був переданий українським правоохоронним органам. При російському військовому знайшли автомат АК і 180 набоїв до нього, пістолет Макарова та бронежилет. Це підтверджувало інформацію, що за декілька днів до того озброєні російські спецпризначенці захопили селище Чонгар на території Херсонської області, для того щоби контролювати газонасосну станцію та інші стратегічні об'єкти на території селища.

На відміну від інших спецслужб, українська Служба зовнішньої розвідки до останнього чинила спротив спробам захопити її збройні кімнати та приміщення. Зокрема, цієї ночі в Алушті зафіксовано спробу штурму «зеленими чоловічками» місцевого відділення СЗР, щоправда, оскільки українські розвідники виявилися готовими до штурму, ця спроба провалилася.

На сайті Європейського суду з прав людини з'явився позов від України проти Росії у зв'язку з подіями в Криму. Відповідно до прес-релізу «Європейський суд із прав людини зобов'язав уряд Росії утриматися від будь-яких дій, які можуть зашкодити життю або здоров'ю цивільного населення на території України»593.

Журналісти повідомили, що зникли три активісти київського Автомайдану: Олексій Гриценко — син екс-міністра Анатолія Гриценка, Наталія Лук'янченко та Сергій Супрун. Востаннє їх бачили в Сімферополі біля ТЦ «Меган». В Інтернеті з'явилась інформація, що за автомобілем автомайда-нівців, який рухався вулицею Севастопольською в напрямку офісу Меджлісу кримськотатарського народу на вулиці Шміта, була погоня. Щоправда, свідки пригоди так і не знайшлися. Пізніше журналісти написали, що затриманих автомайданівців «самооборонівці» Аксьонова завезли до центрального військкомату Сімферополя, де утримували без зв'язку з рідними та близькими.

Продовжувалися брутальні напади на журналістів. Цього дня від «самооборони» (а на сторінці Євромайдану у Facebоок повідомили, що це були російські кадрові військові) постраждала група найбільшого норвезького телеканалу NRK при спробі в'їхати в Крим із Херсонщини — у них відібрали професійну знімальну апаратуру й навіть особисті речі. Але Сергій Аксьонов на питання журналістів ВВС про численні напади на представників ЗМІ твердив, що нічого подібного не відбувається, і порадив постраждалим звертатися «до кримських правоохоронних органів».

У Крим, без перебільшення, повернувся 1937 рік. За повідомленням «Української правди», опівдні в Сімферополі озброєні люди відібрали в журналістів техніку під міським комісаріатом — після захоплення там розташувалася так звана «кримська армія». З приміщення вийшли озброєні автоматами люди з балаклавами на головах і почали розбивати техніку, викручували руки журналістам, що були поряд. У більшості журналістів відібрали техніку: планшети, телефони, камери. Черговий пояснив, що техніку відібрали, бо представників ЗМІ «просили не знімати». Журналісти стверджували, що всі вони перебували за межами комісаріату. Речі пообіцяли повернути «після перевірки».

О 3:27 Владислав Селезньов повідомив, що російські військові зне-струмили частину окремої радіотехнічної роти в селі Уютне (в районі Євпаторії): «Як повідомив командир окремої радіотехнічної роти Олександр Юрга, сьогодні о 3-й ранку 11 військовослужбовців РФ на чолі з російським офіцером захопили технічні позиції підрозділу, дислокованого в с. Затишне в околицях Євпаторії, та знеструмили їх. Наразі українські військовослужбовці здійснюють патрулювання території для недопущення знищення військового майна»594.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука