Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»

Як свідчать наші джерела, ставка Кремля на Леоніда Грача ґрунтувалася на його тривалій — можливо, ще з радянських часів — співпраці зі спецслужбами Росії. Завадила цим планам лише істерична реакція Володимира Константинова, який навідріз відмовився співпрацювати з екс-комуністом. Обидва кримчани, вони мали доволі довгу й суперечливу історію стосунків, тому Константинов висунув умову участі в цьому державному заколоті: на місце прем'єра автономії має стати хто завгодно, тільки не Леонід Грач. Тож російські спецслужби обрали кандидатуру маловідомого політика, лідера партії «Русское единство» Сергія Аксьонова.

Саме йому належить зловісна роль у подіях наступного дня. А поки, 26 лютого, ми востаннє побачили, як лідери двох мітингів, проро-сійського й проукраїнського, Сергій Аксьонов і Рефат Чубаров удвох упередили конфлікт, що міг перерости в масову бійку. На спомин дня лишилося відоме їхнє спільне фото під час гамування пристрастей під Верховною Радою Криму.

Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

27 лютого. «ВВІЧЛИВІ ЛЮДИ»

Наступний після масового мітингу під Верховною Радою АРК день став поворотним — тоді Крим і весь світ побачили «зелених чоловічків», або, як їх називали спершу прокремлівські російські блоґери, а згодом і всі кремлівські канали, «ввічливі люди». Саме тоді Кремль переконався, що по-іншому захопити владу в Криму не вдасться, і кинув головний армійський резерв Росії — спецпризначенців (ССО — від рос. «Силы специальных операцій»).

Цікаво, що рівно за рік, 26 лютого 2015-го, президент РФ Владімір Путін підпише Указ №103 «Про встановлення Дня Сил спеціальних операцій», і відтоді щорічно 27 березня Росія матиме свято, що в її медіа отримало доречнішу назву «День ввічливих людей».

У тексті указу обґрунтування вибору дати відсутнє, проте офіційний рупор російського уряду «Российская газета» навів усі необхідні алюзії: «Чому Днем Сил спеціальних операцій вибране 27 лютого, хоча дата створення ССО зовсім інша? Згадайте, що і де відбувалося рік тому. І чим тоді все завершилося...».

З моменту розвалу СРСР багато хто звик бачити російську армію слабшою за озброєнням і підготовкою, ніж опоненти з НАТО. І російська пропаганда мала, очевидно, за головну мету показати — уперше після грузинської війни, — що збройні сили Росії стали принципово іншими. На це Росія не шкодувала ні бюджетних коштів, ані часу — тому й розробила спеціальну форму, що мала несподівано виникнути на телеекранах світу й видаватися особливо привабливою.

Путін прекрасно розумів, що фотографії «зелених чоловічків» миттю з'являться в усіх світових медіа. За дослідженням американських аналітиків, частка в тематиці ЗМІ тих чи тих війн за участю російських збройних сил суттєво мінялася. У 1979 році протягом місяця після вторгнення радянських військ до Афганістану тематика Кремля займала 15,5% в усіх повідомленнях американських ЗМІ. Під час грузинської війни 2008 року -8,4%. При захопленні Криму їй відведено лише 5,4% з усієї маси повідомлень за лютий — березень 2014 року. Інтерес американських медіа до військових конфліктів без участі США, безумовно, падав, навіть попри такі екстраординарні події. Раніше підвищену увагу зумовлювало реноме Радянського Союзу як Empire of evil, Імперії зла. А ставлення американців до Росії Владіміра Путіна було, очевидно, значно легковажнішим.

Напередодні вночі кримський фотограф Андрій Каніщев написав у Facebook: «11-та вечора, 26 лютого, Сімферополь. Людей п'ятдесят молоді під периметром шестикутника Верховної Ради Криму нерішуче будують барикади, поки що більше схожі на огорожу загону для худоби з «Вершника без голови» Майн Ріда. Місце вибране дуже прагма-тично — між колонами менше будувати, надійніше тримається й дощ не мочить. Будують із дерев'яних піддонів, на яких електрокари зазвичай розвозять мішки з крупою по супермаркету. Два десятки повстанців (або навпаки, вартових існуючого порядку?) від мрячки гріються біля розібраної залізної бочки, у якій палають дрова. Не холодно. Поруч із бочкою самотньо лежить стара покришка. Пара кримських прапорів і рукописних табличок «Крим — Росія»⁵¹.

Уже о 2:25 27 лютого Каніщев уточнив: «Моя нічна замальовка раптом отримала 40 репостів за годину, так що я вирішив ще раз прогулятися до забарикадованої Верховної Ради Криму. Нічний Сімферополь — на жаль, ми забуваємо це відчуття. Помітно холодніше, на межі замерзання води. Сиро, дощик скінчився, невеликий туман, дуже добре чути й при цьому тихо — суто кримсько-ялтинська погодка. Вулиці порожні, помітно менше, ніж зазвичай, машин (бензин подорожчав?). І найголовніше — відчуття спокою у світі. Ні електричної напруженості чи якоїсь агресії, розлитої у повітрі, — у місті це відчуття виникає раптово й не залежить від часу доби, погоди та залюдненості вулиць. А ось і барикади, 2-га година ночі, 27-ме вже»⁵².

Проте українські силовики на півострові все ж таки не сиділи склавши руки.