Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Свідчить командувач Внутрішніх військ у Криму Микола Балан: «І потім, з 26-го на 27-ме, тієї ночі о четвертій годині мені зателефонував оперативний черговий, сказав, що дзвонили з УВС Криму, сказали, що невідомі захопили будівлі Верховної Ради Криму й Ради міністрів. Я відразу викликав машину, адже це була надзвичайна ситуація, подзвонив начальнику УВС Криму, генералу Радченку, уточнив у нього обставини: він сказав, що вже терміново виїжджає на роботу.

Я, звісно, теж виїхав туди. У начальника УВС, на вул. Кірова, зібралася робоча група, куди входив начальник Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, я, командир берегових Військово-Морських Сил Воронченко Ігор Олександрович і начальник Служби безпеки України в Криму Геннадій Калачов. Зібралися — почали уточнювати ситуацію. Там ще якісь три БТРи їздили весь час зі сторони Гвардійського, потім — на заправку, їхній рух відстежували працівники міліції. Підійшли — вони сказали, що заблукали.

Ми так потім зрозуміли, то був відволікаючий маневр чи демонстрація сили, хоч вони й не заходили до міста. Ми вирішували, що робити: чи штурмувати, якими силами штурмувати. Я тоді доповів виконуючому обов'язки командуючого генералу Полтораку про зміну ситуації, підняв,

на всякий випадок, підрозділ спеціального призначення, що дислокувався в Сімферополі, тобто підрозділ спеціального призначення Внутрішніх військ чисельністю приблизно 60 людей. На самому Майдані вони не були, вони були в резерві в Петрівцях під Києвом, там в основному свого часу несли службу. Підняв їх, аби вони могли брати участь на випадок штурму. Потім виявилося, що «Беркут» був неготовий. Ми ще не знали, що севастопольський «Беркут» став на перешийку в Армянську й Чонгарі, хоча кримський «Беркут» був на місці.

Севастопольським «Беркутом» командував полковник Сергій Колбін [він перейшов на бік сепаратистів. — Прим. ред.]. Начальник УВС дзвонив йому, але з ним не було зв'язку. А кримський «Беркут» був на місці, на своїй базі. Кримський «Беркут» налічував приблизно 200 людей, а ось щодо севастопольського — я сказати не можу, не стикався з ним. Почали рахувати: якщо йти на штурм — хто це може зробити? «Альфа», «Беркут» і спецназ Внутрішніх військ. Я порахував своїх — було десь 60 — 80 чоловік. «Альфи» було понад 100 чоловік, і близько 200 — «Беркута». «Беркут» відмовився, сказавши, що вони не готові. Не те, щоб відмовилися, — просто сказали, що не готові йти, і сиділи в себе на базі. «Альфа» відмовилася, їхній командир сказав, що вони не підуть на штурм. Із резервів могли хіба що Збройні Сили України, але внутрішній конфлікт — то не їхнє завдання. Запропонували прикордонникам повністю перекрити Керченську переправу, що вони сумлінно не зробили. Одразу ж на тій нараді сказали їм так зробити. Потім прийшли дані, що літаки, Іл-76, почали сідати в Гвардійському».

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука