Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Микола Балан: «Це все відбувалося зранку. Приблизно о сьомій годині ранку під'їхав голова Ради міністрів Криму, Могильов Анатолій Володимирович, спробував розібратися в ситуації, послухав пропозиції й каже: «Я піду зараз до них на перемовини, дізнаюся, чого вони хочуть». Прийшов звідти й каже: «Був там, побачив, що вони в балаклавах, озброєні».

Але ми бачили, що вони озброєні, ще на камерах: у них були РПГ-18, тобто гранатомети, були кулемети, були снайперські гвинтівки, не тільки звичайна стрілецька зброя. Він каже, що його пустили лише до входу, він запитав, хто вони такі, що відбувається. Відповіли, що вони не уповноважені ні з ким розмовляти, треба розмовляти з керівництвом, вони ні на які запитання не відповідатимуть. Він залишив їм чи то свій номер телефону, чи візитівку, щоби старший зв'язався з ним — якщо вони не уповноважені, то нехай подзвонить той, хто має право. Пішли звіти в Київ про зміну ситуації. Потім, приблизно о дев'ятій годині ранку, хтось надав інформацію, що Константинов зібрав депутатів у Верховній Раді. У той час Верховна Рада теж була захоплена, і там знаходилися люди».

У свою чергу, Олександр Турчинов розповідає про головний фактор, який уможливив окупацію півострова: «Проблема із силовим варіантом придушення сепаратизму у Криму відразу відчулася, коли я дав команду тодішнім Внутрішнім військам, які там знаходилися, оточити захоплений парламент, для підготовки штурму. Оточення протрималось декілька годин. Місцеве проросійськи налаштоване населення оточило Внутрішні війська, які стояли в оточенні, і ті без спротиву просто розійшлись. Узагалі, кримські ЗСУ були в своїй масі укомплектовані місцевими контрактниками, для яких служба була лише заробітком плюс діти — солдати-строковики. Ось такий реальний потенціал та можливості в нас були. Але головним фактором, що дозволив окупувати півострів, окрім зради та безсилля армії, — була підтримка дій російських військових одурманеними російською пропагандою місцевими жителями. Саме це стало прикриттям для воєнної агресії».

Кореспондент повідомив, що захоплення адмінбудівель відбулося о 4:20: «Близько 30 осіб, озброєних автоматичною та іншою стрілецькою зброєю, почали стріляти у скло вхідних дверей, таким чином раптово змогли увірватися всередину та знешкодити охорону, яка там була. <...> Очевидець Леонід із Сімферополя розповів, що на питання учасників акції «Хто вони?» загарбники відповіли, що вони росіяни. Водночас коли їм поставили питання про те, що робити далі учасникам мітингу, один із нападників відповів: «Нехай збирають народ і вибирають собі керівників». Він також уточнив, що загарбники були дуже добре озброєні. «Як морські десантники у фільмах», — уточнив Леонід»56.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука