Читаем Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни» полностью

Перша реакція посольства США була на диво дуже спокійною. Джеффрі Пайєтт не висловив особливої стурбованості подіями в Криму: «Вторгнення — це все ж гіпотетична перспектива. Я не хотів би її коментувати. Я повторюся: США виступає за суверенітет і цілісність України»74.

Свою оцінку висловив і прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск: «Сьогодні позиція щодо єдності України, щодо цілісності Української держави є основним тестом щодо справжніх намірів будь-якої держави, яка бере участь у цих історичних подіях. Тому спосіб поведінки Росії щодо цього ключового виклику, яким є збереження територіальної цілісності України, теж буде тестом її справжніх намірів щодо майбутнього України»75.

Висловилася й Анкара. Міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу повідомив, що збирається відвідати півострів найближчим часом: «Ми від самого початку стежили за процесами в Україні, ми виступаємо за територіальну цілісність України, включно з Кримом. Ми хочемо, щоб у всій Україні й у Криму стабілізувалася ситуація, оскільки Крим — це двері, які відкриваються з України в Туреччину. Крім того, Крим важливий для Туреччини, бо там живуть наші співвітчизники — кримські татари»76. Проте потрапити в Крим Давутоглу, як і решта іноземних дипломатів і міжнародних організацій, не зміг.

Тоді ж «македонська команда» займалася не порятунком ситуації, а імітацією процесу. Це дуже легко помітити з публічних заяв Анатолія Могильова того дня. Станом на 12:00 він заявив: «Ми оперативно інформуватимемо кримчан про всі події, які будуть розвиватись на сьогоднішній день. Усе під контролем, йде переговорний процес»77.

Ліза Богуцька так згадує виступ Могильова: «О 9-й годині виступив Могильов і сказав, що так справи не вирішуються, потрібно все робити культурно. Але він якось так мляво говорив це, що в мене склалося відчуття, що він просто образився, що в нього владу відібрали. А доля Криму його не хвилювала. Я все писала в Facebook, що все оточено міліцією. Після обіду 27 лютого почали надходити відомості, що аеропорт заблокований. Я поїхала туди, побачила, що скрізь виставлені «зелені чоловічки». А ближче до проїзних шляхів стоять так звані «самооборонівці» з георгіївськими стрічками. Пам'ятаю своє враження — які в них пропиті пики. Мабуть, їм дали одну дозу й сказали, що отримають другу, якщо відстоять якийсь час».

Що цікаво, Могильов у кожній заяві наголошував, що його завданням є дотримання безпеки кримчан, і не згадував, що це становить пряму загрозу національній безпеці України та її територіальній цілісності. Складалося враження, що Могильов уже розумів подальший алгоритм дій росіян і сепаратистів чи, принаймні, був поінформований, але, мабуть, зі страху чи з небажання брати участь у цій кримінальній історії, вирішив відсторонитися й навмисне уникав згадок про загальноукраїнський контекст подій.

Локалізація Криму в інформаційному полі теж була своєрідною технологією. Саме з цього дня сепаратисти активно використовують поняття «Київ», «київська влада», регіоналізуючи їх. Складалося враження, що Україну контролюють кілька владних структур: київська, донецька, дніпропетровська, харківська тощо.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Афганская война. Боевые операции
Афганская война. Боевые операции

В последних числах декабря 1979 г. ограниченный контингент Вооруженных Сил СССР вступил на территорию Афганистана «…в целях оказания интернациональной помощи дружественному афганскому народу, а также создания благоприятных условий для воспрещения возможных афганских акций со стороны сопредельных государств». Эта преследовавшая довольно смутные цели и спланированная на непродолжительное время военная акция на практике для советского народа вылилась в кровопролитную войну, которая продолжалась девять лет один месяц и восемнадцать дней, забрала жизни и здоровье около 55 тыс. советских людей, но так и не принесла благословившим ее правителям желанной победы.

Валентин Александрович Рунов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах
Брежневская партия. Советская держава в 1964-1985 годах

Данная книга известного историка Е. Ю. Спицына, посвященная 20-летней брежневской эпохе, стала долгожданным продолжением двух его прежних работ — «Осень патриарха» и «Хрущевская слякоть». Хорошо известно, что во всей историографии, да и в широком общественном сознании, закрепилось несколько названий этой эпохи, в том числе предельно лживый штамп «брежневский застой», рожденный архитекторами и прорабами горбачевской перестройки. Разоблачению этого и многих других штампов, баек и мифов, связанных как с фигурой самого Л. И. Брежнева, так и со многими явлениями и событиями того времени, и посвящена данная книга. Перед вами плод многолетних трудов автора, где на основе анализа огромного фактического материала, почерпнутого из самых разных архивов, многочисленных мемуаров и научной литературы, он представил свой строго научный взгляд на эту славную страницу нашей советской истории, которая у многих соотечественников до сих пор ассоциируется с лучшими годами их жизни.

Евгений Юрьевич Спицын

История / Образование и наука