Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»

Андрій Коренько, офіцер Генштабу, який був на той час у Криму, пригадує: «Ситуація відразу ускладнилась через розгубленість керівного складу ВМС ЗС України, у першу чергу адмірала Юрія Ільїна — колишнього начальника Генерального штабу Збройних Сил України, який намагався діяти за принципом: «А що буде з нами, якщо несподівано до влади повернеться Янукович». Адмірал Ільїн у перші часи російської окупації віддав ініціативу агресору, який діяв за заздалегідь складеним планом. У такій ситуації, коли згори не було надано чіткої інструкції, як поводитися з «кримською самообороною» на випадок, якщо вона спробує зупинити автомобіль із військовими номерами, українські військові були вимушені пересуватися по території кримського півострову на цивільному автотранспорті. Незважаючи на це, мені разом із моїм колегою полковником Віталієм Покотилом вдалось без пригод пробитися до Сімферополя та повернутися в Севастополь».

У цей день до Криму, до Севастопольського аеропорту, прибули перші російські політики, депутати Державної думи Росії. Серед російської еліти, схоже, ще була невпевненість за наступні події, вони не були переконані в успіху кримської авантюри. Першим депутатом, який прибув до охопленого сепаратистськими діями півострова, став відомий боксер Ніколай Валуєв.

Крім того, Росія почала перекидати в Севастополь додаткові військові частини. Про це повідомив екс-замголови СБУ Олександр Скибинецький: «З Новоросійська на допоміжних судах йде переміщення військових частин у Севастополь. Щодо цього я вже поставив до відома компетентні органи України»⁸¹.

О 14-й годині проросійські протестувальники оголосили свої вимоги. Їх озвучив представник «Русского блока» Юрій Першиков, який провів переговори з нападниками у ВР Криму. За його словами, «зелені чоловічки» хочуть, щоби парламент ухвалив рішення про самовизначення півострова.

Глава СБУ Валентин Наливайченко під час зустрічі зі спеціальним посланником Генерального секретаря ООН Робертом Серрі звернувся до ООН з пропозицією: «З сьогоднішнього дня СБУ через МЗС і наше постійне представництво при ООН регулярно інформуватиме офіс Генерального секретаря ООН і держави-гаранти територіальної цілісності й незалежності України, насамперед Росію та США, про розвиток ситуації в Автономній Республіці Крим. <...> Гарантії територіальної цілісності та недоторканності України — базовий чинник для вирішення всіх безпеко-вих питань в нашій державі»⁸².

Тим часом події на півострові розвивалися доволі стрімко. Призначений днем раніше представник Президента в Криму Сергій Куніцин відзвітував, що у зв'язку із напруженою ситуацією на півострові кримська «Альфа» в повній бойовій готовності. Куніцин: «У них якраз сьогодні є можливість довести, що вони здатні захистити державні інтереси. Вони в бойовій готовності, але це не означає, що їхні сили будуть використані. Проте ті, хто думають, що можна таким чином захопити будівлі, повинні розуміти, що буде відповідь жорстка й правова. <...> Зараз потрібно заді-яти всі дипломатичні можливості, навіть внутрішньоукраїнські. Ми запізнюємося й програємо ситуацію. Ми повинні залучити зовнішню дипломатію, внутрішню дипломатію, парламентську дипломатію й робитимемо все для стабілізації ситуації»⁸³.

У цей час у Києві все ще панували пацифістські настрої, а окремі представники нової влади демонстрували повну відірваність від реальності. Так, кандидат на посаду першого віце-спікера Віталій Ярема був переконаний, що ситуація в Криму вирішиться на правовому рівні, а жодні силові дії не потрібні⁸⁴. Ця недалекоглядність його та інших українських політиків коштувала дуже й дуже дорого.