Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»

Перша спроба апелювати до всесвітньо відомого меморандуму, підписаного 1994 року в Будапешті за участю України, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки та Великої Британії, з'явилася в прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка. Голосування за нього та за новий склад Кабінету Міністрів відбулося саме в цей час⁸⁵. У своїй першій промові новий очільник уряду висловив позицію щодо проблеми Криму: «Країни-гаран-ти, а це Росія, США та Велика Британія, візьмуть на себе відповідальність за те, що вони прогарантують будь-яке уникнення військових конфліктів і що жодна з країн-сусідів ніколи й ні за яких обставин не втручатиметься у внутрішні справи України. Зараз ідуть спроби сепаратизму, у першу чергу на території АР Крим. Думаю, що це наше спільне бачення й рішення, яке Верховна Рада України неодноразово ухвалювала: виключно єдність, засудження проявів сепаратизму й боротьба з тими, хто хоче розколоти єдність Української держави»⁸⁶.

Згодом прес-секретар Яценюка Ольга Лаппо повідомила що члени уряду негайно зібралися на засідання щодо врегулювання ситуації в Криму: «Ситуація в Криму вимагає негайного втручання уряду, а тому Арсеній Яценюк і силовий блок негайно починають роботу»⁸⁷.

Американський експерт Аліна Полякова поділилася зі мною думками щодо варіанту розвитку подій: «Якби українські війська відкрили вогонь у Криму, це була б дуже кривава битва, але, судячи зі стратегії Кремля, малоймовірно, що Путін послав би російські війська. Скоріш за все, у Криму була б така ж ситуація, як на Донбасі на сьогоднішній день, коли замасковані російські війська ведуть воєнні дії, Кремль постачає зброю, а Путін до сих пір все заперечує», — переконана Полякова.

Раптово для всіх Верховна Рада Криму опублікувала звернення до кримчан, у якому фактично оголосила проведення на півострові референдуму про статус Криму. Звернення опублікувала прес-секретар голови Верховної Ради АРК Оксана Корнійчук: «Кримчани, в результаті неконституційного захоплення влади в Україні радикальними націоналістами за підтримки збройних бандформувань, мир і спокій у Криму поставлено під загрозу. Учорашнє зіткнення біля будівлі кримського парламенту, що призвело до кровопролиття та людських жертв — це результат розгулу політичного екстремізму й насильства, які захлеснули країну. Україна скочується до цілковитого хаосу, анархії та економічної катастрофи. У цих умовах Верховна Рада АРК як вищий представницький орган влади в АРК, спираючись на волевиявлення кримчан, що його обрали, приймає на себе всю відповідальність за долю Криму. <...> Переконані, що тільки проведення загальнокримського референдуму з питання вдосконалення статусу автономії та розширення її повноважень дасть змогу самим кримчанам без зовнішнього тиску й диктату визначити майбутнє автономії. <...> Настав час наповнити новим змістом фундаментальний принцип багатонаціонального кримського суспільства, накресленого на гербі автономії, — «Процвітання в єдності». Так переможемо!»⁸⁸

Як бачимо, кремлівські пропагандисти почали активно розкручувати міфічну загрозу так званих бандерівців і «Правого сектора». Попри позірну несерйозність таких повідомлень, багато кримчан були готові в це вірити через загальну пригніченість настроїв на півострові та брак правдивої інформації. Навіть заява «Правого сектора» про відсутність планів їхати до автономії не переконала кримчан і органи влади, тож страх і паніка дедалі ширилися. За словами представника ПС Ярослава Бабича, «політрада «Правого сектора» вирішила втриматися від участі в урегулюванні кризової ситуації в Криму. Тим паче не йдеться про жодні силові акції»⁸⁹.

Через кілька годин в Інтернеті з'явилося відеозвернення Володимира Константинова з «поясненням» заяви про референдум. У ньому спікер тоді ще українського кримського автономного парламенту вперше не приховав злочинних дій, до яких він долучився: «Будуть винесені два питання — про проведення всекримського референдуму 25 травня про розширення повноважень АРК. Питання друге — про економічну ситуацію в Криму та звіти уряду. Ми плануємо розглянути ці питання, щоби задовольнити вимоги тих людей, які сьогодні, обурюючись, ходять вулицями й не бачать подальшої перспективи. <...> Ситуація залишається напруженою. Учора був спровокований конфлікт. Радикальні елементи не дали нам провести позачергове засідання Верховної Ради. Сьогодні я своїм рішенням організував позачергове засідання Верховної Ради, на якому ми обговорюватимемо найбільш актуальні питання на сьогоднішній день для автономії»⁹⁰.