Свою частину роботи зробили і Внутрішні війська. Микола Балан
ділиться інформацію, яка раніше не була оприлюднена: «Буквально наступного дня [1 березня. —Він назвався. Я його заарештував прямо в кабінеті, сказав, що, поки не приїде їхній старший, він знаходитиметься під нашим контролем. Дав йому можливість подзвонити. Приїхав старший — їхній полковник. Я запитав, яка мета їхнього прибуття. «Та, ось, ми приїхали, щоб ніхто нікого примусово не вивіз». Я вже дав наказ — усі отримали зброю й пересувалися тільки з нею і з магазинами, тобто з бойовими набоями. Ми вже виставили снайперів, кулеметні гнізда, тобто ми вже зайняли кругову оборону всіх містечок. Приїхав цей полковник: мовляв, відпустіть його, чому ви арештовуєте заручника?
Але ж я його не запрошував, він сам приїхав біля КПП, якийсь підозрілий. Одним словом, я сказав, якщо ви прибираєте звідси своїх військовослужбовців, щоб їх взагалі не було видно, тоді я дам наказ його відпустити. Якщо не прибираєте -він буде разом із нами захищати міста. Він погодився, виконали обіцянку, ненадовго, але повністю поїхали. Вони поїхали кудись у район військкомату, захопили його, хоч там і не було чого захоплювати — він був просто зачинений на замок. Про це мені доповідали мої розвідники, котрих ми виставили в цивільному, щоб вони відстежували ситуацію по місту».
Пізніше Ігор Тенюх повідомить, що Росія ввела в Крим 6 тисяч солдат, а також «передислокувала близько 30 БТР-80 на територію Автономної Республіки Крим, що є грубим порушенням угод і договорів»161
.