Аркан вовків

— Ми скажемо частину правди, — оголосив Северин. — Я повідомлю, що отримав послання від Деригори. Місце зустрічі назву правильне. Але дату зміню на кілька днів пізніше.

Вони слухали уважно. Раптом Чорнововк зрозумів, що його місце у ватазі змінилося: раніше він був рівнею, одним із чотирьох, а після вбивства батька заробив у їхніх очах великий авторитет... І Северин вирішив ним скористатися.

— Коли Кремінь спочиватиме в обіймах Морфея, ми самі зустрінемося з Павичем, та дізнаємося, що, трясця, коїться.

— Погоджуюся, — сказав Гнат.

— Ви не прислухаєтеся до моєї думки, — мовив Пилип. Розум підказував Северину, що зауваження Олефіра мали слушність (як завжди), але він свідомо відкидав їх, бо не хотів мати жодних сумнівів у власному рішенні.

— Ти проти зустрічі? — у лоба спитав Северин.

— Аж ніяк. Але я вважаю, що Кременю треба розповісти всю правду. Ви не думали, що Савку могли примусити надиктувати цього листа?

Гнат гнівно сопів. Северин не знаходив слів для відповіді. Ярема супив брови та погладжував бороду.

— Якщо там чекатиме засідка, Щезнику?

Северин знав, як на це відповісти.

— Тоді ми її усунемо самостійно. Доведемо брату Кременю, чого ми насправді варті!

Северин дістав срібного ножа і підкинув його, як підкидав Захар — аби лезо зробило один оберт. Гнат скинув кулак із переможним кличем, Ярема кивнув.

— Пропоную голосувати, — сказав Пилип. — Хто за те, щоби розповісти брату Кременю все?

І сам підняв руку.

— Хто за те, щоб зустріти Павича без зайвих очей та розібратися з усім самостійно? — спитав Северин.

До його голосу приєднався Гнат.

Три погляди вперлися в Ярему. Той похмуро копирсав чоботом старий покинутий мурашник.

— Вирішуй, ясновельможний! Якщо буде два на два... Не ускладнюй нам життя.

— Давай, Малюче, — підбадьорив Северин.

Яровий поправив очілля і пробурмотів, не підіймаючи погляду:

— Обираю зустріч без Вишняка.

— Оце справа!

Северин та Гнат одночасно ляснули його по спині. Таврієць підібрав впольованого кроля та рушив назад до табору. Шляхтич наздогнав його з винуватим виразом обличчя.

— Братику, вибач, що я тебе не підтримав...

— Маєш право, — стенув плечима Пилип.

— Савка просив не розповідати... Шкоди не буде. А розкрити карти Кременю ми завжди встигнемо. Так же?

Пилип знову стенув плечима.

— Не ображаєшся?

— Розум не ображається, коли до нього не прислухаються.

Ярема полегшено зітхнув і поквапився змінити неприємну тему.

— Слухай, а ти завжди дичину убиваєш за десять хвилин?

— Інколи за двадцять. Буває за тридцять. Залежить від місця.

— Але ти постійно зникаєш на дві години, якщо не більше.

— Хочу побути на самоті, коли маю таку нагоду.

Яровий розсміявся та після повернення до табору заходився білувати кроля.

Северин зібрався з думками, пробубонів кілька разів заготовані фрази так, аби не збитися, та підійшов до Марка, який гострив маленького захалявного ножа.

— Брате Кременю, мушу вам повідомити важливу новину.

— Слухаю.

— Я отримав повідомлення від Савки Деригори.

***

До села Тихі Броди вони дісталися по обіді та оселилися в гостинному домі з нехитрою назвою «U kovalja». Колись на цьому місці справді стояла кузня, яка згоріла вщент двадцять років тому. Тепер про неї нагадували питне древні діряві міхи, прибиті над воротами.

Марко замовив окрему кімнату собі та спільну, на чотири ліжка, ватазі. Сухо відмовився від послуг пухкої чорнявої молодиці, яка з лукавим виразом обличчя запропонувала веселу годинку. Дівчина образилася та перевела увагу на молодших характерників, але і тут її відвадив Вишняк.

— Збори завтра ввечері на шосту годину. Доти маєте вільний час. Вимийтеся, відпочиньте, погуляйте між людей. Встрявати у будь-які неприємності забороняю. Покидати село також забороняю. У разі чого, приходьте до мене.

Марко зачинився у себе в кімнаті.

— Спекатися його було легше, ніж я очікував, — сказав Северин.

— Думаю, ми йому остогидли не менше, ніж він нам, — припустив Ярема.

— Чарівна панно, — Гнат підкрутив вуса та підійшов до зажуреної дівчини. — Чи не почулося мені, що ви пропонували веселенько провести час?

Молодиця засяяла посмішкою та повела Гната за собою.

Він повернувся за півгодини та, сповнений ентузіазму, сів за листа цукерочці Орисі. Пилип без попередження зник, Ярема вирушив поїсти, а Северин місця собі не знаходив і не міг збагнути, як решта може так спокійно займатися буденними справами — адже сьогодні вночі вони йдуть на зустріч із Савкою!

Звістці Марко радів так сильно, що аж затряс Северинові руку та прожогом помчав до дуба. Йому і на думку не спало запідозрити Чорнововка у брехні.

Два дні дороги промайнули непомітно, але останні години перед зустріччю повзли равликами. Ярема після обіду захропів, Пилип не повернувся, Северин також поїв і вирішив узятися за редагування Гнатового послання.

— Це зайве, — примовляв він, похитуючи головою. — І це.

— Що не так? — Гнат стривожився, наче відмінник, який угледів, що учитель супиться під час перевірки його твору.

— Не варто писати, що ти уявляєш її обличчя, коли злягаєшся з іншими дівчатами. Орися навряд чи від цього зрадіє.