Байки

19 апреля [1859].

СТАРИЙ ВОВК

Ізнемігся старий Вовк,
Ледве що плететься,
Аж з ягнятами Вівця
На полі пасеться.

Ото йде він до Вівці,

Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
Їдного ягняти.

Та і каже, що: «Не дам,

Не мої ягнята,
А от онде тато їх,
Попроси у тата!»

Пішов Вовк до Барана,

Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.

А той тільки вгору гоп!

Як тріснув рогами, –
Так старого й покотив
Догори ногами!

Підійнявся старий Вовк,

Ледве що плететься,
Аж дивиться: із лошам
Кобила пасеться.

Підійшов він і туди,

Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
В Кобили лошати.

Та і каже, що: «Не дам!

Не моє лошатко,
А от, – каже, – на горі
Ходить його татко!»

Вовк до огиря іде,

Став його благати,
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.

А той каже йому: «Стій!

Пораджуся мами».
Обернувся, як кресне
Вовка копитами!

Аж на гони старигань

Полетів до лиха,
Покотився разів п’ять,
Підійнявся стиха.

Іде далі старий Вовк,

Ледве що плететься,
Аж з пацятами Свиня
На горі пасеться.

Іде, бідний, і туди,

Став на задні п’яти,
Просить собі на обід
Їдного пацяти.

Та і каже, що: «Не дам,

Не мої пацята,
А он, – каже, – попроси,
Коли хочеш, тата».

Вовк іде до Кабана.

Став його благати,
Щоби йому на обід
Поросятко дати.

А той його примостив

Задом над скалою,
Та спереду як турнув
Вовка головою!

То так бідний старигань

З гори й покачався…
І лежав він та й лежав,
Далі обізвався:

«Отак, – каже, – коли хоч

Що-небудь робити,
То до батька не ходи
Поради просити!»

7 июля [1859].